Навіть серед шахових комбінацій не знайти терміну, який би підійшов до ситуації у якій опинився Зеленський і його зовнішня політика. Напевно тому, що Зеленському і не варто було сідати грати на цій «великій шахівниці».
З Росією нічого не вигоріло (крім частини Луганщини, що ймовірно було наслідком підпалів «тієї сторони»). Санкції проти Медведчука, запроваджені після зміни адміністрації в США (і введених миттєво новою санкцій проти Дубинського) — виклик особисто Путіну. Отже, про будь-яку особисту зустріч, чи у рамках Нормандського формату, не може бути й мови. На це і раніше марно було сподіватись через імперські апетити Росії і її вимоги, які не мають нічого спільного з реальністю. Українською реальністю.
Водночас, до сих пір не відбулася розмова президентів України і США. У нас є з чим порівнювати — після обрання Трампа через такий самий проміжок часу український президент спілкувався з ним двічі.
Те, що навіть після закриття проросійських каналів і удару по Медведчуку (хоч щодо його сили і справжності є підстави для сумнівів) все одно Зеленського ніхто не похлопав по плечу, і не підняв слухавку, говорить, що цього мало. Зовсім мало!
Раніше доводилося писати, що Зеленський намагається загравати та маніпулювати Байденом у звичній своїй манері. Слова «А чому ми ще не в НАТО» перекладаються: «А що ми маємо зробити хорошого, щоб вам сподобатись після скандалу з плівками Деркача, де ми обісрались по повній?». Зробили. Не допомагає, і це добра новина.
Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер на сьогоднішній дискусії в рамках українсько-американського ділового клубу заявив: «Президент Байден готовий підштовхувати Україну до реформ і, можливо, навіть інколи в жорсткій формі з добрими намірами...підштовхування українських реформ у будь-якому разі буде корисним для України, навіть якщо не всі вітатимуть тиск з боку Америки».
За словами Пайфера, існують певні занепокоєння, зокрема, щодо уповільнення українських реформ впродовж останнього року, паузи в програмі МВФ, посиленого впливу олігархів.
Сподіваюсь, ці слова впливового дипломата є відображенням американської позиції щодо України і української влади, і я б тут розділяв ці два поняття. Характерно, що ми бачимо цю лінію у реальних кроках.
Сподіваюсь, що з боку США буде все «за статутом» і по-дорослому. Хоча Зеленський схоже цього не розуміє, бо ключовим індикатором стали б кадрові зміни на рівні його офісу і правоохоронних органів, припинення атак на НАБУ.
Загроза більшої ескалації на Донбасі, або якоїсь іншої провокації з боку Росії існує. Ключовим запобіжником цьому є позиція США, відмовитись від чиєї допомоги було б самогубством. І зрадою. І там і там до Зеленського ставляться….дуже погано, в Москві ще й точно зневажливо. Не до України, а до української влади.
Він вліз між молотом та ковадлом. Між Росією та США, де розгортається нове протистояння. І таке відчуття, що поки що не відчув усієї серйозності свого становища. Хоч не виключено, він просто на це і не здатен. Бо це не його гра.
