Очевидно, що формування в разі дострокових виборів нової парламентської коаліції за участі ОПЗЖ і призначення Медведчука прем'єром, — це на жаль реалістичний сценарій.
Хоча при продовженні хаосу в країні, збільшенні корупції і соціального невдоволення, і на цьому тлі тиску Росії, чиїх агентів навколо Зеленського повно, перевибори можуть і не знадобитися, і переформатування коаліції відбудеться в межах цієї Верховної Ради. Допоможуть голоси Коломойського. Під будь-яким соусом.
Це — не фантастика. Але є ключова умова, за якої Кремль досягне остаточно своїх цілей в Україні. А саме — деморалізація, роз'єднання проукраїнських сил і просто громадян. Ветеранів, активістів і політиків.
Зеленський зі своєю «місією» внесення хаосу справляється на відмінно. А ось із іншим явно допомагають. Тому що як завжди було в історії, саме проукраїнських лідерів звинувачують у радикалізмі, пропонують шукати щось помірковане. При тому що при Медведчуку поміркованості не буде. Її вже немає при Портнову, Венедиктовій, та інших «кадрах» в силових структурах і навколо них.
А ще комусь Порошенко не такий. І всі один одному не такі — і Голос не такий, Гриценко не такий і… ще хто? Хто у нас ще є з бодай мінімальними шансами на перемогу? Чи є взагалі час на те щоб чекати на якихось нових персонажів? Жити в світі постійних претензій один до одного.
Відповідь на питання про те, хто веде до влади Медведчука для мене очевидна — всі ми. Ті, хто не хоче об'єднатися вже зараз.
Ситуація на диво нагадує події сторічної давнини, і втрату української державності.
P. S — не хочеться злорадствувати, але є один журналіст-депутат залізничного профілю, і відомий антикорупціонер, які нищили проєвропейську владу, і раділи перемозі Зеленського, а тепер до нового року отримали погрози на телефон та вибухівку під дверима. Можливо щоб Тані Чорновол з її справою за Майдан сумно не було? За прикладами як виявляється і ходити далеко в історію не треба. Сценарій повторюється вже зараз.
