Днями Сергій Марков, колись добре відомий і в Україні путінський політолог, коментуючи появу Гіркіна в українському інформаційному полі, зробив цікавий пасаж. Він трактує це інтерв'ю як «переформатування усієї української державності». А Зеленського порівняв з «батьком Перебудови» Горбачовим. Слід розуміти, під переформатуванням мається на увазі те, що Україна знову лягає під Росію і стає схожою на Росію. Кінець епохи, тобто, епохи європейської і української України.
Ну, ми ж розуміємо, що Зеленський ніякий не Горбачов, і не батько. Максимум — прораб. Але при всій своїй епатажності, Марков має рацію — саме цим нинішня українська влада і займається. Будує тут малоросійський світ, а гордони з «плюсами» — «прожекторы перестройки».
І весь цей лютий треш, який зараз робить правоохоронна система, є найяскравішим проявом цього процесу. Згвалтовані свідки в Кагарликуу — це жахливо. Антоненко та Кузьменко під арештом — вкрай несправедливо і жахливо теж. «Згвалтований» музей Гончара через картини Порошенка, законні, виставлені на огляд, згвалтований по-беспределу, з вибитими дверима — це так «по-русски». Відпущені на волю поліцейські-вбивці дитини з Переяслава — теж почерк системи. Список неповний.
Брехня, яка стала нормою. Відсутність закону, ставка виключно на силу, і при цьому якась безмежна неефективність та тупість.
Спецназ ДБР — це тепер такий новоявлений «беркут»?
Є повне відчуття, що в музеї Майдану потрібно передбачити площі для увічнення нових подій, які на нас можуть очікувати.
Хоча хотілося б обійтись без революції. Їх було вже достатньо. І Путін розраховує на це ж, на заворушення в Україні.
Даремно вони зачепили музей. Бо історія — дама з примхами.
Цей фарс завершиться так само стрімко, як і розпочався.
Як роса на сонці.
