Колишній в'язень так званого днр, а де факто — Росії, журналіст Станіслав Асєєв заявив, що не вірить у реінтеграцію окупованої частини Донбасу, і що ці території «вже втрачено». Такої ж думки дотримуються і звичайні переселенці з Донецька, з якими доводиться спілкуватись, і які періодично відвідують «малу батьківщину».
Така думка цікава не лише в контексті дискусії щодо Донбасу в цілому, але й тому, що нас вкотре, на цей раз у вигляді заяви радника Зеленського Єрмака, готують до виборів в ОРДЛО восени, разом з місцевими виборами по всій Україні.
Характерно, що вже після заяви Єрмака «прем'єр-міністром днр» було призначено російського громадянина. І в цьому немає нічого дивного — чим більше буде поступок з боку нинішньої української влади, тим більше Путін буде її принижувати. Бо такий крок — плювок в обличчя Зеленському, який усіляко уникає називати агресора агресором. Ба, навіть якщо існують кулуарні домовленості щодо реінтеграції Донбасу на російських умовах, таке призначення — за межами здорового глузду з точки зору кваліфікації конфлікту як «громадянської війни».
Втім, і без цього будь-які розмови про вибори у жовтні є відвертою маячнею. Часу, який залишився до цієї дати явно замало щоб створити бодай видимість української присутності на окупованій території, навіть якщо винести питання кордону за дужки (хоча, чому ми маємо це робити?).
А є ж ще безпосередня підготовка до виборів, які мають пройти за українським законодавством, за участі політичних партій, ЗМІ тощо. Зрештою, чи можна говорити про вибори там, де не ходить гривня?
Тобто, якщо хтось зараз говорить про вибори в ОРДЛО, це означає, що ці вибори проведуть росіяни, які напишуть будь-який результат, який «запропонують» прийняти.
Минулого року про нового українського президента сказали, що він «любить зад Трампа».
Сама ідея про вибори за нинішніх обставин є нічим іншим, як пропозицією Зеленському поцілувати Путіна в дупу. І судячи з усього, в офісі президента готові це зробити.
А слова Асєєва варті того, щоб їх осмислити.
