Анонсовані Путіним зміни до Конституції РФ в Україні багатьма були сприйняті в контексті того, що мовляв яке нам діло до Росії. Ну планує цар правити вічно, це даність, з якою доведеться співіснувати.
Дехто щоправда зауважував, що ідея закріпити пріоритет російського законодавства над міжнародними угодами є бажанням уникнути відповідальності у міжнародних судах за свої агресивні дії.
Водночас у самій Росії на цей конституційний переворот є різні погляди, і деякі з них нам точно варто брати до уваги.
Якщо ці тривожні прогнози не справдяться, то туди їм і дорога.
А йдеться про те, що пункт стосовно міжнародних угод є нічим іншим, ніж замахом на невизнання факту розпаду СРСР і кордонів нових незалежних держав. І навіть більше — самого їхнього існування.
Що посада глави Госсовета для Путіна — це також можливість очолювати будь-яке нове державне утворення, яке може виникнути після приєднання до Росії нових територій.
І зрештою, що виконати свої «місію» Путін планує протягом ще цього року.
До речі, нову Конституцію в Росії планують затвердити до 1 травня. А 9 травня — це чудова нагода оголосити якісь геополітичні плани.
До числа «авторів» нової конституції включили таких персонажів як Захар Прілєпін, який хизується кількістю вбитих українських солдат. Неважливо навіть правда це, чи порожній трьоп. Хтось з членів цієї «конституційної комісії» вже запропонував включити у текст норму про право на приєднання України та Білорусі.
Опосередковано побоювань додає те, що Путін взявся перекроювати Росію дуже різко і раптово. Для чого йому така поспішність?
І українській слід тут можна при бажанні теж знайти. Бо ми не знаємо достеменно з ким з представників Росії і про що Зеленський говорив в Омані.
Чи готовий він в разі нападу захищати країну, чи готується до її здачі?
