З приводу новорічного звернення Зеленського соцмережі вже повні реакцією та мемчиками. Але необхідно насамперед визначитись із жанром.
Те що продемонстрував гарант — це не звернення до народу, і не вітання. Це по суті спроба звіту, спроба охопити більшість актуальних тем, які виникали протягом року.
Зеленський уникає прес-конференцій. Дає інтерв'ю в основному закордонним ЗМІ, а якщо українським, як Фокусу, то, за відгуками (навіть не намагався осилити цей відретушований потік свідомості) вони більше схожі на розмову із самим собою. Що, власне, відбулося і у даному випадку.
На місці дітей насправді мали б бути журналісти, які спитали б Зеленського про Татарова, про Путіна, про загиблих на фронті, про Конституційний Суд, про Ріфмайстера, про тарифи і поставили б ще безліч неприємних для нього питань пов'язаних з подіями минулого року. Які здатні ще більше вразити його і без того розхитану психіку.
Насправді, суспільство потребує цієї відвертої розмови про наболіле. І не з міністрами чи депутатами, на яких майстерно намагаються перекидати відповідальність. А з першою особою, з самим Зеленським, бо він і тільки він отримавши абсолютну владу відповідає за все.
Але нам знову підсунути фейк, симулякр.
Сховався за дітей, Ленін і діти і т.д. Все це вірно. І смішно. І огидно водночас.
Та при цьому відчуття, що крісло президента у нас порожнє, цієї новорічної ночі стало ще більш гострим.
