Україна бачила 6-х президентів, кожен з яких «наслідив» як міг. Проте є одна принципова відмінність, яка відрізняє п'ятого від попередніх чотирьох, а про шостого в цьому плані ще й мови нема.
Йдеться про те, чому присвятили себе ці люди після завершення своїх повноважень.
Чи залишились вони лідерами, як впливають, якщо впливають, на подальший розвиток держави.
З Януковичем, принаймні на сьогодні, все зрозуміло.
Кравчук по суті перетворився на обслуговуючий персонал клану, який підтримав його після програшу Кучмі ще на початку 90-х — групи Медведчука-Суркіса, можливо і інших. І чесно кажучи, немає бажання відстежувати піруети цього зовні симпатичного дідуся, який на занадто дешеву ціну розміняв свій президентський статус.
Кучма поводиться бодай трохи більш солідно — книги, фонд, участь у Мінському процесі. Втім, і його роль там здебільшого пов'язана з представництвом «сім'ї», тобто свого зятя олігарха Пінчука, та вирішення проблеми російської агресії у вигідному для того руслі. Просто згадайте, що ще у 2016 році Віктор Пінчук виступив із планом щодо Донбасу, який дуже нагадує те, що зараз реалізується на практиці. А його бізнес-інтереси тісно пов'язані із російським ринком. Після приходу Зеленського журналістами були зафіксовані таємні візити Пінчука і Кучми на Банкову.
Ющенко. Вікторе Андрійовичу, дорогий, як там бджоли? Ви ж не на вокзалі живете, як побоювались? Янукович з дачею не підвів.
По суті, Порошенко — перший самодостатній президент України. І єдиний, оскільки Зеленського таким точно не назвеш. І після важкого і очевидно болючого програшу на виборах, він не зайняв позу ображеного, а провів свою партію до парламенту. Та й зараз саме позиція Порошенка з багатьох, а особливо з безпекових та міжнародних питань, звучить як позиція людини, що мислить категоріями, притаманними лідеру. Лідеру країни.
В даному випадку я навіть не беруся оцінювати його політичний шлях і сьогодення. А говорю лише про наявність стрижня і справжнє відчуття політичної стихії.
Можливо, саме тому у новорічну ніч знайдеться чимало українців, які дивитимуться привітання «Пороха», а не клоуна.
А щодо останнього, ризикну зробити прогноз. За рік-півтора він вже зніматиме продовження свого серіалу про Голобородька. І це напевно — його «стеля». Питання лише в тому, в якому стані тоді буде сама держава
