Скликання засідання ВР на вимогу Європейської Солідарності, по суті на вимогу Порошенка, — це серйозна, знакова і системна політична поразка Зеленського. Причому це програш в суху на своєму полі.
Обраний парламент був майже повністю «зеленим» не лише через монобільшість «слуг», а й тому, що депутати інших фракцій та груп традиційно озирались на переможця, який зайняв кабінет на Банковій. Принаймні у принципових питаннях.
Лише за рік Зеленський та його клеврети від наступу перейшли до оборони, до того ж хаотичної, за принципом «давайте хоч щось робити». Вони так сильно паряться перехопленням політичної ініціативи, та справа не в ній, а у захисті лікарів, з яким в Україні провал, які інфікуються десятками на добу. Які мітингують через нездатність влади забезпечити обіцяні надбавки, а тут аж ціле страхування.
До речі, можливо хоч ініціатива Порошенка гарантувати страхові виплати медикам змусить Зеленського звернути на них увагу і банально порахувати що дешевше — платити страховку, чи подбати про костюми, окуляри, тести тощо. Очевидно що друге.
Отже, Зеленський програє там, де ніхто навіть не збирався його перемагати. Програє через власну бездіяльність та неадекватність ситуації. Через бажання списати свої управлінські провали на медичну реформу, Супрун і тд.
А «Петя» (за сленгом Арахамії) що, він просто показує як мало б бути. Він не робить нічого особливо політично витонченого за нинішніх обставин, не плете інтриг, а залишається собою і змушує до себе прислухатись.
Так розсипаються ілюзії перед дійсністю. Сподіваюсь, не в останнє.
