В ситуації з пожежами на Луганщині основним доводом на користь того, що вони виникли внаслідок диверсії бойовиків, є поведінка Зеленського.
Штаб ООС, МВС, волонтери, місцева влада і місцеві мешканці говорять про паліїв з «тієї сторони». Є навіть відео. Але все це теоретично, при бажанні, можна поставити під сумнів, списати на паніку, підозрілість тощо.
Та те, що сам «найвеличніший» одразу заявив, що не варто пов'язувати ці речі, ще до проведення розслідування, чкурнув аж на Буковину, і поводить себе у мімімішному стилі, наче нічого не відбувається, знімає останні питання.
Бо йому потрібен «мир», нормандська зустріч. Він не може заявити про зірване перемир'я ще й з огляду на виборчу кампанію.
За останніми даними в цих пожежах загинуло 11 людей. Згоріло безліч будинків. Загоряння траплялися одночасно у десятках місць — називається цифра 140-150 очагів.
Є серйозна загроза того, що кримінальне провадження щодо цієї трагедії з політичних мотивів заховають під сукно.
Бо якщо так — з ким тоді Зеленський збирається вести «діалог»? З ким очильник тієї ж Луганщини хотів відновлювати торгівлю? Чи є це ціною «миру»?
Якщо б у українських військових не забрали право відкривати вогонь, будь-які палії побоялся б сунутися, або були б знищені. Не було б 11 смертей.
Тому ця ситуація є не менш серйозною ніж скандал з вагнерівцями, і потребує суспільної реакції. Потребує швидкої і чіткої остаточної відповіді на питання — хто підпалив Луганщину?
Не може президент суперечити власним силовикам. Навіть тут є межа.
Ці пожежі можуть повністю вбити всю стратегію влади на домовленості з Путіним і поставити на них крапку.
Володимире Олександровичу, схоже, у вас вже не підгорає, у вас палає.
