Як скоро приналежність до «слуг народу» стане приводом щоб отримати від того самого народу в рєпу? Як скоро бути «слугою» буде тим самим, що й бути комуністом наприкінці 80-х минулого століття?
Мільйони членів КПСС, пам'ятаємо, тоді розтанули як сніг. І для новоявленої популярної «головної» партії країни, схоже, починається саме та весна, коли треба думати не про посадки когось, а про те, як самим пересісти в інше політичне «крісло».
«Першою ластівкою» був Данилюк, далі Рябошапка. Причина їхніх відставок і звільнень насправді одна — бажання не втратити власну репутацію. Решта — похідне від цього.
Не треба бути великим прогнозистом, щоб розуміти, шо економічна криза та епідемія знищать рейтинг Зеленського, який і без того знижувався з катастрофічною швидкістю. Але навіть не це є ключовим.
Зеленський, Єрмак вперто просувають російський сценарій по Донбасу. Фактично, вже погодились на прямий діалог з бойовиками, не помічають вбитих на фронті, та інформаційно ізолювали армію.
Чи розуміють адекватні люди, яких політична кон'юнктура занесла до табору «слуг», що тавро зрадників буде і їхнім тавром? Що відповідальність за олігархічний дерибан країни також ляже на них, так само як і відповідальність за цілковиту професійну непридатність влади.
Цей корабель тоне. І тим, хто хоч трохи замислюється про своє майбутнє в цій країні, час дистанціюватися від команди, яка скоріше нагадує піратську зграю.
Попереду одразу кілька червоних ліній, які Зеленський буде переходити з радістю самогубця.
Думай-те
