Писати про мовне питання складно, бо так чи інакше тебе запишуть або до агентів ФСБ, або до ура-патріотів (що часто одне й те саме), але написати доведеться. Проект закону про забезпечення функціонування української мови як державної, який зараз готується до другого читання у Верховній Раді, дає черговий привід для ламання списів. У ньому дуже багато недолугих та просто незрозумілих речей, зокрема у частині, яка стосується науки.

Мені в цілому не подобаються закони, які штучно зарегульовують ті сфери суспільного життя, які не потребують державного регулювання для свого успішного функціонування. Зокрема цей закон намагається вказати науковцям, якою мовою вони мають писати наукові роботи та проводити конференції.

Постає питання — чи розуміють люди, які його писали, як працює сучасна наука? Чи розуміють вони той факт, що у сучасному глобалізованому світі існують такі сфери діяльності, де примусове використання державної мови завдає більше шкоди ніж приносить користі? Очевидно, що ні, бо наука — одна з таких сфер. Отже, давайте пройдемося по статті 18 цього законопроекту «Державна мова у науці»:


1. Мовою науки в Україні є державна мова.

В усьому світі мовою науки є англійська мова і ніякими дадзибао цього не змінити. Тобто найпершим же пунктом закон порушує існуючий статус кво. Українській науці абсолютно не потрібно поглиблювати містечковість та ізоляціонізм — його й так забагато. Саме ця містечковість призводить до появи «лептонних богів», тотальної профанації у багатьох гуманітарних науках, масової імітації наукової діяльності. Нам навпаки, треба всіляко стимулювати вбудовування нашої науки у світову. Але замість цього ми хочемо законодавчо закріпити хуторянський статус нашої науки, штучно обмежуючи використання міжнародної наукової мови — англійської.

Українська мова необхідна і доречна у популяризації науки та при донесенні її досягнень до широких верств суспільства, але самі вчені в їх професійній діяльності мають використовувати ту мову, яка забезпечує максимально ефективність, а не ту, яку їм законодавчо нав'язують. Ми ж не нав'язуємо програмістам, що вони мають писати програмний код українською мовою замість мови С++, правда? Тоді чому ми нав'язуємо це вченим? Для вченого англійська — такий самий робочий інструмент, як для програміста мова програмування.


2. Наукові видання публікуються державною мовою. За згодою відповідної вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи або вищого навчального закладу наукове видання або його частина може публікуватися також офіційними мовами Європейського Союзу.

Серйозні наукові видання в усьому світі друкуються англійською мовою (див. пункт 1). Майже без виключень. Друге речення ніби дозволяє українським науковим журналам видаватися англійською, але слово «також» означає, що обов'язково має бути україномовна версія. Поясню для тих, хто не бачить проблеми. Наукові роботи з природничих наук українською мовою нікому нафіг не потрібні навіть всередині України, не кажучи вже про закордонних вчених. Абсолютно всі пристойні вчені вільно читають та пишуть англійською (див. пункт 1). Абсолютно всі роботи у співавторстві з закордонними партнерами пишуться виключно англійською. Самим вченим не потрібний переклад українською, бо англійська — природна мова їх професійного спілкування. Щодо гуманітарних наук, то можна допустити необхідність існування видань українською мовою, але ж, камон, ніхто й зараз не забороняє їх видавати! Це просто не потребує ніякої додаткової регуляції.

Нащо директивно нав'язувати вченим вимогу видання наукових журналів українською мовою, якщо це грубо суперечить робочим процесам у їх професійній діяльності? Кому від цього стане краще крім популістів від націоналістичних партій? Роботи з молекулярної генетики чи квантової теорії гравітації пересічні громадяни чи чиновники не зрозуміють ні українською, ні англійською просто тому, що не мають відповідної фахової підготовки. То яка ж вам, панове, різниця якою мовою їх публікують? Просто аби щось заборонити?

Я вам відразу скажу як ця норма виконуватиметься. Ті нечисленні пристойні вітчизняні журнали, які виходять англійською, будуть робити автоматичний переклад статей гугл транслейтом «на відчепися» і вішатимуть цю маячню на спеціальну сторінку, якої навіть не буде видно з офіційної сторінки журналу. Чиновникам просто даватимуть прямий лінк на цю профанацію як доказ того, що закон формально виконується. Ідіотські вимоги породжуватимуть імітацію їх виконання.


Наступний пункт про дисертації ніби є прогресивним, бо дозволяє писати дисертації мовами ЄС, але там теж є слово «також», тобто не зрозуміло чи можливо не писати текст дисертації українською, чи дозволяється лише додатково до українського варіанту мати ще й англомовний. Ця норма принаймні не погіршує становище здобувачів, бо зараз текст дисертації українською мовою і так є обов'язковим. А от остання фраза — це просто апофеоз маразму:

Статті, опубліковані в міжнародних рецензованих фахових виданнях іншими мовами, подаються до відповідної вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради в перекладі державною мовою.

Зараз статті іноземними мовами подаються до спецради як є без перекладу, тобто вводиться нова формальна вимога. От подумайте — нащо вченій раді потрібний цей переклад? Всі її члени — фахівці, які вільно володіють англійською та самі пишуть статті англійською (прийнамні в теорії). Самим вченим це абсолютно не потрібно, а для здобувача наукового ступеня додає купу головного болю і дурної роботи. Я навіть скажу вам як це в реалі виглядатиме. Як і у випадку з журналами, статті просто заганятимуть в гугл транслейт і ту маячню, яка вийде, надаватимуть спецраді заради галочки. От кому це треба? Депутатам ВР для піару перед виборами?

Цікаво, що останній пункт 4 дозволяє захист дисертації мовами ЄС. Чому тоді вітчизняні журнали мають видаватися українською, а всі статті треба перекладати? Де логіка взагалі?


Окрема треба сказати про фразу «мови Європейського Союзу» яка використовується всюди по тексту статті 18. Офіційні мови Євросоюзу — це, наприклад, грецька, фінська, румунська та угорська. Ви бачили наукові роботи цими мовами, якщо не рахувати специфічні роботи з філології та етнографії відповідних народів? Я не бачив. В принципі я розумію звідки взялося таке формулювання. Депутатам дуже хотілося написати «заборонено використовувати російську мову», але так не можна, бо це порушує конституцію та всі можливі міжнародні конвенції. Науковцям ніякі «мови ЄС» не потрібні. Їм треба мати можливість використовувати без штучних обмежень робочу мову науки — англійську. Для мовознавців треба також дати можливість писати роботи тією мовою, яку вони вивчають, але це вже дрібні деталі внутрішньої кухні, які взагалі не мають регулюватися загальним «рамковим» законом.

Загалом такі питання як мова дисертаційних робіт та наукових статей — це прерогатива самого наукового комьюніті. У купі розвинених країн, починаючи від Нідерландів і закінчуючи Сінгапуром, наука є виключно англомовною і ніхто не втрачає від цього національну ідентичність чи престиж держави. Навпаки, ці країни є потужними світовими науково-технологічними лідерами. Якщо Україна дозволить своїм вченим працювати англійською мовою без маразматичних формальних обмежень, то це піде лише на користь.

З 2017 року у нас нарешті повноцінно запрацювала Національна рада України з питань розвитку науки і технологій, функцією якої є формування політики у науковій сфері. Логічно було б залишити питання про використання мов у науці саме цьому органу, а не пхати його у закон у такий недолугий спосіб.

Залишається сподіватися, що здоровий глузд візьме гору і у другому читанні всі косяки будуть виправлені. Дуже не хочеться, щоб політичний популізм та піар на мовному питанні вилилися у нові проблеми для українських вчених. Повірте, нам й так вистачає.