Кандидат в президенти США від Демократичної партії Джо Байден заявив, що сприятиме наданню Україні летальної зброї в разі своєї перемоги на президентських виборах. Це дійсно може бути лише обіцянка, яка мало впишеться в управлінські реалії у разі перемоги Байдена. В цілому слід очікувати, що у такому випадку адміністрація Білого дому і Держдепартаменту буде складатися з фахівців часів правління Обами, тож політики щодо України можуть не дуже змінитися. Однак у питаннях національної безпеки Байден дійсно помалу перейшов до перебирання частини меседжів еліт Республіканської партії.
В той же час, відхід Трампа від позицій неоконсерваторів у зовнішній політиці США врешті призвів до небезпечних для нього ж самого наслідків. Сектор безпеки та оборони став для адміністрації Трампа найбільшою проблемою, яка зумовила навіть нетрадиційні для США політичні союзи. І в середовищі топ-посадовців найбільші загрози для Трампа полягають якраз таки у його своєрідному конфлікті з військово-дипломатичним істеблішментом, який довгий час чинив опір цілому ряду ініціатив президента.
Найбільшим з публічних попередніх ударів по Трампу від «яструбів» неоконсервативного крила безпекового істеблішменту, були заяви екс-міністра оборони Меттіса та екс-радника президента з національної безпеки Болтона.
Зокрема, на початку літа цього року Меттіс публічно порівняв ідеї Трампа з нацизмом та заявив, що той змушує військових порушувати права громадян.
21 серпня з'явився ще і лист на підтримку Байдена, підписаний 73-ма посадовцями сектору безпеки та оборони з республіканської адміністрації часів Буша-молодшого. Створився навіть хештег #NatSecforBiden — фахівці з нацбезпеки за Байдена. Причому, мова йде саме про посадовців близьких до Республіканської партії.
Приносити зовнішню політику в жертву внутрішній — найбільша загроза, яку несе собою політика Трампа в секторі безпеки. Навряд чи експертам з безпеки дуже подобається руйнування безпекової інфраструктури США на Близькому Сході, в Німеччині (зокрема, ідея про вивід військ) та ризики дезінтеграції НАТО, поки зрозумілі лише з точки зору сповільнення реагування на виклики. Республіканці з неоконсервативного крила усвідомлюють, що втрата цієї інфраструктури, присутності та часткова відмова від інтересів виступає лише втратою часу для США. Причому дуже часто вона відбувається лише з недалекоглядних мотивів скорочення видатків на зовнішню політику.
Ми в Україні часто досить погано враховуємо, наскільки еліти і істеблішмент сучасної Республіканської партії США сформовані саме зовнішньополітичними реаліями після 11 вересня 2001 року. Ідея глобальної безпеки і широкої присутності Штатів в ключових регіонах Світу виявилася новим політичним консенсусом республіканських еліт на довгий час. І першим суттєво похитнув цей тренд саме Дональд Трамп, який виявляє значно більше цікавості до ситуації у внутрішній політиці. Часом, його зовнішньополітичний курс називають джексоніанським — США з мінімальним втручанням в міжнародні справи.
Втім, зростання нестабільності в Світі вже стає незаперечним фактом. Можливо, Байдену вдасться перехопити у Трампа відчутну частину республіканського істеблішменту саме в питаннях зовнішньої політики і безпеки. Однак і демократична адміністрація часів Обами не була настільки ж проактивною на зовнішніх майданчиках, як безпекове оточення Буша-молодшого.
Дискусія про майбутнє Світу у вимірі глобальної безпеки залишається відкритою. Безпекова доля України так само залежить від позицій США. І враховуючи останні скандальні кейси та скасування раніше анонсованого минулорічного візиту Зеленського до Вашингтона, Україна знаходиться в загрозливому становищі зараз. Негативні наслідки можуть так само бути і у продажу Мотор Січі Олександру Ярославському, афільованому з КНР. Кейс ПриватБанку і активних заходів Коломойського з уникнення американського правосуддя взагалі може стати хрестоматійною історією, як особисті інтереси поховали державні.
Розв'язка цієї ситуації багато в чому залежить саме від результатів президентських виборів в США. А отже, і майбутнє української державності теж.
