Новий кліп Rammstein встиг наробити галасу вже за кілька днів після своєї прем'єри. Що зовсім нікого не здивувало.
- По-перше, це ж Rammstein, ледве не кожен їх альбом викликає хвилю скандалів та дебатів.
- По-друге, вони довго мовчали – суспільство було в очікуванні: «пішли на пенсію» чи є «ще порох».
- Третє, яке випливає з другого, світ вже не такий – як до нього ставитися? Потрібна авторитетна думка, саме така як може бути у Rammstein. Адже вони не просто музичний гурт, вони втілення цілого світогляду, їх думка важлива для багатьох як моральний орієнтир.
Отже, що трапилося? Rammstein видали шедевр. Не буду говорити про якість музичного матеріалу, глибину лірики, епічний візуальний ряд, операторську роботу та роботу художників та продакшену. З цим все і так зрозуміло. Це майстерність та вищий рівень. Шедевральність не в цьому, а в ідеї, яка стоїть за всім цим.
То яка ж вона, ця ідея?
Ласкаво просимо у новий світ – Міжсвіття. Це саме той "Metaxis" Платона. Стан МІЖ: між двох полюсів – Добра і Зла, між Минулим і Майбутнім, між Вічністю і Конечністю, між Свободою і Фатумом, між Любов'ю і Ненавистю. Ми більше на ангели і не демони, ми між. Нема більше Раю і Пекла, є світ Між. Світ Метамодернізму.
Маніфест Метамодернізму проголошує, що коливання (oscillation) – це природній світовий порядок. Світ рухається завдяки тому, що ми рухаємося між діаметрально протилежними ідеями. (Привіт, перший закон діалектики – єдність та боротьба протилежностей). Саме митці (художники в найбільш широкому значенні цього слова) сьогодні стають шукачами істини, витісняючи на цьому шляху – науковців. Адже мистецтво стає науковим: завдяки широкому розповсюдженню технологій та відкритості митців до сприйняття нового. Натомість, наука зашорюється у позиції своєї виключності та зверхності, замість того щоб йти на зустріч мистецтву та злитися з ним в єдину МІЖ-інтелектуально-чуттєву систему пізнання світу.
Одним з прикладів цього процесу є новий кліп Rammstein "Deutschland". Подивіться яку реакцію він викликав. З одного боку посипались звинувачення у расизмі, антисемітизмі, дискримінації, нетолерантності, антимігрантській позиції та ще десятки і сотні подібних -ізмів. Ледве не всі смертні гріхи. З другого боку піднялася хвиля захоплення та активної підтримки: «молодці, нарешті показали що відбувається у Європі», рятуйте «білий світ».
Кожна сторона побачила в цьому фільмі (не повертається у мене язик назвати "Deutschland" кліпом, занадто це дрібне слово) своє. Одні бачать троллінг та свідому провокацію, інші констатацію жорстокої реальності ХХІ сторіччя та фіаско ліво-ліберальної політики. І знаєте що? Обидві сторони мають рацію. Тому що "Deutschland" – це МІЖ, це дійсно гімн Метамодернізму зразка 2019 року. Там немає ангелів та демонів. Там є пошук ідентичності в глибоких нетрях історії Німеччини, пошук себе у різних, часом діаметрально протилежних ідеях. Це історія про пошук Німеччини. Яка вона сьогодні? Якою вона піде у Майбутнє?
Науковці та політики замість відповіді на це питання пропонують нам тонни -ізмів та бюрократичних процедур. Вони не відповідають на питання які ми і куди йдемо. Вони намагаються замаскувати складними конструктами відсутність головного – ідеї руху. І це не лише проблема Німеччини. Це проблема всіх. Ми всі повинні шукати відповідь на питання хто ми. Поки такими пошуками зайнялися саме митці. Як найбільш чутливі та скажемо так «пророчі» елементи суспільства.
Глобалістична концепція «ми всі однакові люди планети Земля» тріщить по швам. Виявилося, щоб бути однаковими землянами треба забути. Забути минуле – минулі травми і обрáзи, а разом з ними минулі перемоги і здобутки. Забути все – стати овочем, вирощеним на пестицидах масової культури – виявилося неможливим. Ми – це наш досвід, ми ті, хто ми є завдяки світу навколо. А це навколо починається з родини, країни та традиції. А це вже спадок.
Кров і земля. Ми – це наша кров, яку ми отримали від батьків. Ми – це наша земля, на якій ми народилися. І те, й інше ми взяли з минулого і передамо у майбутнє. Ми – МІЖ. Краплина крові та дрібка землі, які ми повинні пронести від вчора до завтра. Що саме ми пронесемо і є тим питанням ідентифікації.
Ми – не однакові. Ми – різні. Але ми – рівні у своєму праві на різність. Але на своїй землі.
Пошуками своєї ідентичності та переосмисленням минулого з метою пошуку відповідей на те, яка саме ця ідентичність останнім часом займаються багато митців. Згадаю лише кілька прикладів.
Childish Gambino "This Is America" – спроба знайти обличчя нового американця – чорношкірого нащадка рабів, що отримав ключ до Нового Світу. Відео насичене складними метафорами та посиланнями на минуле. Але це все той же болючий пошук відповіді на питання «Хто я є сьогодні».
APES**T — THE CARTERS – той самий скандальний кліп Beyoncé та JAY-Z, який я розглядаю як маніфест «Нових Чорних». Цей кліп є своєрідною репарацією чи відплатою (читай «помстою») за століття кривавого рабства чорношкірих. Вони прийшли в світ цінностей «білої» європейської цивілізації (втіленням якої, звичайно, виступає Лувр) та продемонстрували, що вони є новими господарями цього світу. Так, це акт маніфестації нової ідентичності – Новий Чорний Американець.
Це не є поганим чи добрим явищем. Це світ Міжсвіття. Світ пошуків ідентичностей.
Зі сторони Старої Європи таким пошуком зайнялися Rammstein. Я не буду зосереджуватися на покадровому аналізі фільму. Бажаючі можуть знайти їх на просторах інтернету. Пройдуся лише по ключовим моментам, які для мене стали свідченням того самого гімну метамодернізму.
- Початок – римські вояки і дівчина-варвар (та сама головна героїня Німеччина) – момент зіткнення двох цивілізацій – Старої Римської імперії та нової варварської. Історично – це відсилка до битви при Ідіставізо у 16 р. н.е., в якій перемогли римляни на чолі з Германіком, зі сторони германських племен командувачем був Арміній. Докладно про цю битву можна прочитати в «Анналах» Корнелія Тацита. Однак чому вона розпочинає історію Німеччини? Хіба добре починати з поразки? Не зважаючи на програш у цій битві, вона стала моментом народження нової цивілізації. Тої самої, яка пізніше зруйнувала Рим. Отже, це ключовий момент – своєрідний день народження Німеччини.
- Йдемо далі. Німеччина в середньовічних обладунках та короні – це Тридцятирічна війна, яка фактично є моментом відліку сучасної системи міжнародних відносин – Вестфальський мир та створення суверенних європейських держав, які стали основою для сучасних національних держав. Ця війна була однією з найбільш кривавих в історії і поступається за масштабністю лише І та ІІ світовим війнам. Знову ж таки, ми бачимо цей принцип народження в муках (як в епізоді з римлянами). Нове народжується шляхом великих кривавих жертв. Це червона нитка всієї оповіді.
- Подальші фрагменти присвячені ХХ сторіччю – це і внутрішньопартійна боротьба в Німеччині між комуністами і нацистами (бій на кастетах), катастрофа дирижабля «Гінденбург», яка розвернула розвиток технологій від мирного вектора до машин війни (наступні кадри з ракетою ФАУ якраз про це), Третій Рейх, післявоєнний період двох Німеччин, політична окупація американцями та комуністами тощо.
- Весь цей калейдоскоп подій ХХ століття підводить нас до сьогодення. Сьогоднішня Німеччина – виглядає як метафора богині Калі – золото та знаряддя смерті. Криваві гроші та система сили, яка їх захищає (вівчарки на повідках та вояки на задньому фоні). Відбулася підміна системи «Кров і Земля», замість неї «кров заради золота».
- Яке ж майбутнє? Вагітна і свята Німеччина народжує потомство. Цуценят породи леонбергер – дуже рідкісні та цінні, порода на грані вимирання. І знову ж таки, у муках народжується майбутнє. І знову двозначність – це нова надія чи залишки старої породи?
- Завершується все сценою з футуристичним боксом. Одні його називають кришталевою труною (така вже була в одному зі старих кліпів Rammstein — Sonne. Там теж розкривається тема золота і смерті), мені ж це нагадує якусь капсулу для кріо-сну. Знову неоднозначність. Знову це Між. Якщо це труна – то це символ кінця і смерті Німеччини, а якщо це капсула сну – то попереду велике майбутнє у новому космічному світі. Відповіді автори не дають. Це залишається на розсуд глядачам.
Відмічу один цікавий момент по тексту пісні. Зрозуміло, що більшу увагу привертають візуальні образи, тим більше такі яскраві й детально виписані. Але текст теж має свої загадки. Фраза "Deutschland, Deutschland über allen" це переосмислення славнозвісної Deutsche uber alles (Німеччина над всім) з відомої «Пісні німців» 1941 року. Але відбулася зміна парадигми – über alles" (над ВСІМ) змінився на "über allen" – над ВСІМИ. Над людьми, а не над світом. Новий гімн проголошує новий девіз. Старий світ, в якому влада обмежувалася межами територіальних кордонів закінчився, в новому світі влада там, де люди, які підтримують твою ідею, розділяють твої цінності. Межа проходить не по землі, а по крові. Звідси з'являються можливості побудови нової цивілізації – на нових планетах, нічийних землях. Саме кров буде визначати де закінчиться "моя земля" – там де будуть "мої люди". Чому б і нам не подумати над зміною гасла "Україна понад усе" на нове "Українці над усіма"? Можливо, тоді б ми перестали говорити лише про відвоювання території, а почали б воювати за людей – і там на нулі, і тут в тилу, і за межами наших кордонів.
Цей фільм дійсно не відповідає, він задає питання. Він змушує нас заглядати в минуле у пошуках підказок, змушує думати і переосмислювати, змушує рухатися і коливатися. Я дуже рада за Німеччину, що у них є кому ставити такі питання. І мені дуже хотілося б вірити, що в Україні народяться митці, які будуть питати нас українців: хто ми?
Що таке Україна? Куди ми йдемо? Яке наше майбутнє?
Поки ми не запитаємо себе хто ми, ми не будемо знати куди йти.
Наше майбутнє в наших руках.
