Ще одним представником полкової старшини артилерії українських армій періоду Української революції 1917–1921 рр. був командир полку Дієвої армії УНР Яків Бутрим. Уродженець с. Боромля Охтирського повіту Харківської губернії Я. Бутрим народився 22 жовтня 1895 р. в сім'ї селян.
Полковник Бутрим закінчив класичну гімназію та Сергіївське артилерійське училище у 1915 р. Проходив кадрову військову службу в російській імперській армії до 1917 р.
З початком революційних подій 1917–1921 рр. в Наддніпрянщині, поручник Бутрим перейшов на службу в Армію УНР на посаду командира гарматної батареї 30-го польового важкого артилерійського дивізіону, який було повністю українізовано до листопада 1917 р. З 1918 р. старшина Бутрим став ад'юнктом 3–го важкого гарматного полку Армії УНР та Армії Української Держави. У грудні 1918 р. він очолив важку гарматну батарею Січових Стрільців Дієвої армії УНР. У листопаді 1919 р. полковника Я. Бутрима було призначено на посаду командира 6-го важкого гарматного полку Січових Стрільців Дієвої армії УНР в складі Галицької Армії, з яким він брав участь у боях проти поляків поблизу Львова та з більшовиками.
У січні 1919 р. після переходу галицького війська на сторону білих Я. Бутрим був усунутий з посади як «петлюрівець». З 1923 р. полковник Бутрим перебував на особливому обліку більшовицьких каральних органів і цілком ймовірно, що зазнав переслідувань та навіть фізичного знищення як колишній представник ворожої армії. Подальша доля Яківа Бутрима невідома.
Біографія Я. Бутрима за посиланням:
