Наступним із мого списку полкової старшини артилерії українських армій революційного періоду 1917–1921 рр. опублікую відомості про полковника Армії УНР Степана Мальченка. Виходець із міської інтелігенції Шостки Чернігівської губенрії, С. Мальченко народився 28 жовтня 1858 р. в православній сім'ї. Закінчив 2–гу Санкт–Петербурзьку військову прошімназію, а згодом отримав базову військову освіту в Піротехнічній артилерійській школі (1879 р.) та в Михайлівському артилерійському училищі (1883 р.).
Офіцерську службу розпочав в російській імперській армії в складі 1–ї Туркестанської артилерійської бригади (м. Ташкент). С. Мальченко обіймав різні командні та штабні посади, а в період 1914–1917 рр. був командиром 6–го Туркестанського стрілецького артилерійського дивізіону та 3–ї збірної артилерійської бригади з якою брав участь у Першій світовой війні. За участь в боях нагороджений усіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою, а також Георгіївською зброєю.
З червня 1918 р. полковник Мальченко вступив на службу в українське військо, де був призначений на посаду завідувача артилерійських складів 5–го Чернігівського корпусу Армії Української Держави. З вересня 1918 р. він займав посаду завідувача артилерійських складів Київщини та 4–го Київського корпусу Армії УД. З березня 1919 р. С. Мальченко очолив відділ постачання Головного артилерійського управління Дієвої армії УНР. У червні 1919 р. потрапив у полон в Тернополі.
Детальна біографія С. Мальченка за посиланням:
