Одним із представників полкової старшини артилерії українських армій періоду Української революції 1917-1921 рр. був підполковник Армії УНР Сава Білодуб. У 1888 р. в сім'ї селян Васильківського повіту Київської губернії народився С. Білодуб. У 1909 р. С. Білодуб був призваний у російську імперську армію рядовиком Івангородської фортечної артилерії. У 1914 р. закінчив школу підпрапорщирщиків при Івангородській фортеці. Згодом був переведений до 4-го Івангородського фортечного осадного полку. Улітку 1915 р. отримав звання прапорщика. З березня 1917 р. проходив службу поручником у 38-му польовому важкому гарматному дивізіоні.
З початком революційних подій 1917-1921 рр. на українських земель, перейшов у 7-му легку гарматну бригаду Армії Української Держави. З листопада 1918 р. командував 1-ю батареєю 1-го гарматного полку Окремого Чорноморського Коша військ Директорії. З лютого 1919 р. був призначений командиром 12-ї батареї Січових Стрільців Дієвої армії УНР. У квітні-травні 1919 р. підпорядкована С. Білодубу батарея брала участь у боях на Східному фронті Дієвої армії УНР, звідки відступила під натиском ворожих армій у Румунію де була роззброєна. Пізніше особовий склад гарматної батареї підполковника Білодуба разом зі своїм командиром повернулися в Україну та доєдналися до Гарматної бригади Січових Стрільців Дієвої армії УНР.
З 16.12.1919 р. по 15.03.1920 р. С. Білодуб перебував на інтернуванні у Луцьку. З березня 1920 р. служив у 1-му гарматному полку 6-ї стрілецької дивізії, а згодом був командиром 3-ї батареї Вишкільного гарматного полку Дієвої армії УНР. З вересня 1920 р. очолив 3-тю батарею 17-го гарматного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З листопада 1920 р. командував 3-ю батареєю 16-го гарматного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
У 1929 р. закінчив лісовий відділ Української господарської дивізії у Подєбрадах. У 1942 р. помер в еміграції у Польщі.
Біографія С. Білодуба за посиланням:
