Досить показовою є доля старшини–артилериста укрїнських армій періоду Української революції 1917–1921 рр. генерал–хорунжого Армії Української Держави (УД) Олександра Дорошкевича. Генерал Дорошкевич народився 20 серпня 1874 р. у сім'ї Чернігівських міщан. Здобув початкову освіту в 2-му Московському кадетському корпусі, базову в Олександрівському військовому училищі, а вищу військову — в Миколаївській академії Генерального штабу за 1-м розрядом.
Після завершення навчання у 1895 р. був призначений на посаду в 41-шу артилерійську бригаду. Олександр Дорошкевич брав участь у Російсько–японській війні. Також проходив службу на штабних посадах у Варшавській, Віленській та Приамурській військових округах. У вересні 1911 р. займав посаду Єлисаветградського кавалерійського училища. Під час Першої світової війни, з червня 1917 р. генерал–майор О. Дорошкевич був начальником штабу XXXI армійського корпусу. З листопада 1917 р. очолив XXXI армійський корпус.
З початком революції 1917-1921 рр. перейшов на службу в українську армію на посаду командувача Чернігівського корпусу Армії УНР, згодом командував 5–м корпусом Армії УД. Внаслідок антигетьманського повстання був заарештований командувачем військ Директорії на Чернігівщині — отаманом Палієв та перебував у чернігівській в'язниці. Взимку 1919 р. після захоплення Чернігова більшовиками, був розстріляний червоними у тюремній камері.
Біографія О. Дорошкевича за посиланням:
