Одним із представників артилерії українських армій періоду Української революції 1917–1921 рр. був старшинна Галицької Армії Михайло Байрак. Виходиць із сім'ї галицьких селян М. Байрак народився 20 травня 1900 р. в Гадинківцях (нині Гусятинський район Тернопільської області). У 1914 р. закінчив українську приватну гімназію в Копичинцях та у 1919 р. здобув військову освіту на короткотермінових курсах підстаршин–книговодів. У 1918 р. був мобілізований в австро–угорську армію, де упродовж травня–жовтня воював на Італійському фронті.
У листопаді 1918 р. перейшов на службу в Галицьку Армію в м. Чортків. З лютого 1919 р. воював на фронті Української революції десятником 4–ї батареї 8–го гарматного полку ГА. Разом із Галицьким військом перейшов за р. Збруч. Навесні 1920 р. повернувся в Галичину. Протягом 1923–1925 рр. проходив службу в лавах польської армії.
У 1926 р. еміґрував до Канади. З 1928 р. проживав у м. Едмонд, де працював на місцевому виробництві. У 1940 р. став співвласником приватного підприємства, де працював до 1969 р. Був активним учасником громадського–політичного життя українців в еміґрації: член–засновник та голова Української Стрілецької Громади в Канаді (1928 р.), керівник гуртка Української Стрілецької Громади та філії Українського Національного Об'єднання в Едмонтоні, секретар кредитної кооперативи «Поступ».
М. Байрак в еміґрації також активно займався публікативно–видавничою діяльністю. Зокрема, він зібрав і впорядкував матеріали до альманху «Українська Стрілецька Громада в Канаді 1928–1938» (Саскатун, 1938 р.), а також видав книгу–хроніку «Українська Стрілецька Громада в Едмонтоні».
Михайло Байрак був відомим меценатом Фундації ім. Т. Шевченка, підтримував Студії до історії українців Канади, фінансував Українсько–канадський архів та Канадський інститут українських студій. У 1989 р. старшина–артилерист Михайло Байрак помер та був похований в м. Едмонтон.
Детальна біографія М. Байрака за посиланням:
