Ще одним представником полкової старшини артилерії українських армій періоду Української революції 1917–1921 рр. був підполковник армії УНР Микола Данилевич. Виходець із сім'ї міщан М. Данилевич народився 12 квітня 1885 р. в Житомирі. Отримав військову освіту спочатку в Оренбурзькому Неплюївському кадетському корпусі, а згодом у 1906 р. в Михайлівському артилерійському училищі та у 1914 р. в Імператорській Миколаївській військовій академії.
З 1906 р. проходив службу поручником на посаді в 32–й артилерійській бригаді російської імперської армії в Рівному. У 1907 р. перевівся до 5–ї артитлерійської бригади в Житомирі. З 18 липня 1914 р. М. Данилевич став обер–офіцером 58–ї артилерійської бригади, а в квітня 1915 р. отримав звання капітан та у складі бригади Новогеоргіївської фортеці потрапив до німецького полону. У листопаді 1918 р. М. Данилевич повернувся в Україну та з січня 1919 р. приєднався до українського війська, де був призначений старшиною для доручень управління артилерії 1–го Волинського копусу Дієвої армії УНР. З лютого 1919 р. його перевели на посаду старшини для зв'язку закордонного відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. Наприкінці 1919 р. М. Данилевич служив старшиною для доручень 8–ї Запорізької гарматної бригади Дієвої армії УНР. З 18 березня 1920 р. він отримав нове призначення – помічник начальника закордонного відділу Генерального штабу УНР.
З 1921 р. працював за кордоном на будівництві в Індоєвропейському телеграфі, а в березні 1923 р. повернувся на українські землі та працював рахівником у с. Корди, Макарівського району (нині Київська область). 20 лютого 1931 р. М. Данилевича було заарештовано радянськими каральними органами та звинувачено у роботі на користь розвідки УНР. Під час допиту він нівчому не зізнався. 7 липня 1931 р. М. Данилевича було засуджено до 5 років заслання на Північ СРСР. Подальша доля невідома.
Детальна біографія М. Данилевича за посиланням:
