Продовжую знайомити Вас зі старшинами української артилерії революційного періоду 1917–1921 рр. Показовою є біографія генерал–хорунжого армії УНР Євгена Гамченка, який розпочав військову службу в російській імперській армії, згодом відмовився перейти в українську армію. Однак в 1920 р. все таки очолив штаб 5–ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР. Втім, пізніше дизертирував з посади начальника штабу 2–ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР до Чехословаччини. У 1923 р. повернувся вже в СРСР, де отримав дозвіл від більшовиків викладати в Іркутській піхотній школі, а в 1931 р. був ззарештований у справі «Весна» (т. зв. контрреволюційна змова колишніх офіцерів) та розстріляний у Києві, де і похований на Лукянівському цвинтарі. Доля Є. Гамченка демонструє відношення більшовицької влади до колишніх українських старшин, досвід яких вони спочатку використовували у власних цілях, а потім цинічно позбувалися, вбачаючи у них загрорзу для особистого панування на українських землях.
Біографія Є. Гамченка за посиланням
