Непростою була доля старшини артилерії Галицької Армії (ГА) періоду Української революції 1917–1921 рр. Г. Давида. Як і більшість офіцерського складу ГА, Григорій Давид не мав професійної військової освіти, однак через початок Першої світової війни був мобілізований в австро–угорську армію в складі якої воював на Сербському та Італійському фронтах за чужі монарші інтереси. На війні здобу цінний бойовий досвід, який пізніше став у нагоді вже під час Листопадових революційних подій у Галичині в 1918 р.
У ході визвольної боротьби українців проти Польщі, командував гарматною батареєю 5–ї артилерійської бригади ГА. Був учасником різних боїв у Галичині та Наддніпрянщині.
Після об'єднання галицького війська з Червоною Армією (ЧА), займав штабну посаду в ЧУГА. Улітку 1920 р. в с. Козинці (нині Тростянецького району Вінницької області) заарештований чекістами за сфабрикованими звинуваченнями та розстріляний у м. Вінниця. Доля поручника ГА Григорія Давида відображає ставлення більшовиків до українського офіцерського корпусу, знання та досвід яких вони використовували у власних цілях (насамперед для захоплення влади на українських землях), а згодом вбивали як власних ворогів.
Біографія Г. Давида за посиланням
https://t.me/Artillery_officers/11
