Продовжую публікувати біографії старшинського корпусу артилерії українських армій періоду Української революції 1917-1921 рр. Наступною з моєї вибірки на 250 старшин–артилеристів буде біографія полковника (генерал–хорунжого в еміграції) Армії УНР Бориса Неїло–Палія. У 1878 р. в сім'ї дворян Полтавської губернії народився майбутній генерал української армії Б. Неїло–Палій. Він послідовно здобув освіту в Петровському Полтавському кадетському корпусі та в 3-му Олександрівському училищі за 1-м розрядом.
Після випуску з військового училища Б. Неїло-Палій був розподілений в Івангородську фортечну артилерію. З 1898 р. проходив службу в 48-й артилерійській бригаді на посаді командира гарматної батареї. З грудня 1899 р. служив у 13-й артилерійській бригаді, з липня 1903 р. у 2-й запасній артилерійській бригаді, з 1910 р. у 9-й артилерійській бригаді, а з липня 1913 р. — у 12-й артилерійській бригаді російської імперської армії в складі якої брав участь у Першій світовій війні. За бойові дії отримав Георгіївську зброю та звання полковника.
З початком революції на українських землях, у грудні 1917 р. очолив та українізував 1-й Тракторний артилерійський дивізіон. З 1918 р. був призначений начальником організаційного відділу управління Інспектора артилерії військ Центральної Ради, згодом — Армії Української Держави. З жовтня 1918 р. був генеральним писарем Українського Козацтва та помічником столичного отамана. Восени 1919 р. перейшов на посаду державного інспектора Спільної юнацької школи, а з липня 1920 р. став отаманом для особливих доручень при Головному Отамані, а також лектором Камянець-Подільської спільної юнацької школи.
З 1925 р. жив у Перемишлі, малював ікони та займався оздобленням церков. У 1944 р. емігрував до Західної Німеччини, де був одним із засновників Спілки Українських Вояків. У 1950 р. емігрував до США. Помер у Детройті в 1956 р.
Біографія Б. Неїло–Палія за посиланням:
