Для того, щоб відправляти Зеленського «з речами на вихід», треба запропонувати – а що далі? В умовах війни ми не можемо припустити, щоб країна жила без Президента, яке б прізвище він не мав.
КУ. Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
5 років минуло – що далі? Конституційний Суд пояснення не дає, Верховний Суд також, бо з цим питанням туди ніхто не звертався. Але, якби і дав пояснення, то воно вочевидь би було більше політичного, ніж юридичного характеру, на кшталт того випадку, коли на виконання постанови Верховного Суду від 26 грудня 2004 р. Центрвиборчком провів переголосування другого туру по черговим виборам Президента України 2004 р.
Конституція передбачає, що
У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного стану.
Стосовно повноважень Президента тут прошляпили, бо за всією логікою потрібно було таку норму вводити і стосовно повноважень Президента, але Конституція про це мовчить. До того ж, Президент не може бути обраний більше, як на два терміни, хоча і воєнний стан на такий час малоймовірний, отож — тут є певні конституційні нюанси, про які раніше не думали і не передбачали.
В такому випадку потрібна зміна до Конституції, але зараз це теж буде порушенням тієї ж Конституції, яка забороняє зміни до КУ під час воєнного стану. Стаття 157. КУ:
«Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану».
Виходить, щоб уникнути порушення однієї статті, потрібно порушувати іншу. Отже, це відпадає.
Конституція України прямо говорить лише про неможливість проведення парламентських виборів в умовах воєнного стану, а щодо виборів Президента – такої заборони в КУ немає.
Вибори Президента під час воєнного стану забороняє Закон України «Про правовий режим воєнного стану», а КУ у свою чергу не забороняє під час воєнного стану вносити поправки до цього закону. Таким чином, вибори – це один з варіантів виходу з правової колізії. Але тут точаться полеміки – що саме більше завдасть шкоди Україні, — вибори, чи ситуація з колізією, яка склалася. Є два протилежні погляди на це питання і в обидвох є свої логічні аргументи.
Глава Центрвиборчкому Олег Діденко наголошує на легітимності Президента після 20.05.24. і навів, вагомі, на його думку аргументи. Однак, ЦВК — це не Конституційний Суд, тому питання легітимності вирішувати не може, а лише аргументувати свою думку, хоча на аргументи ЦВК також варто звернути увагу. З іншого боку цю ситуацію по повній використовує кремлівська пропаганда і її посіпаки в Україні.
Варіант з виконуючим обов'язки на мій погляд не вирішить проблему. Тим паче, що ВО не матиме тих повноважень, які надає КУ Президенту. Для прикладу, ВО не може призначати головнокомандувача збройними силами , послів і т.д., тому, якщо, приміром, ВО стане голова ВР Стефанчук, то Україна від цього навряд чи виграє. До того ж, виходячи зі статті 103 Конституції, Президент обирається на 5 років. Але, враховуючи неперервність здійснення державної влади в Україні, у частині першій статті 108 є запис про те, що Президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Це означає, що його обов'язок ― виконувати функції Президента, іншого варіанту немає. Цього Президента має замінити лише його наступник ― не виконувач обов'язків Президента, а повноцінний Президент, який має бути обраний на наступних вільних демократичних виборах. Але це не виправдовує ситуацію, що склалася, бо ця стаття регулює припинення повноважень Президента перед новообраним, а не продовження повноважень, тобто, після закінчення терміну повноважень Президента КУ передбачає вибори, а не продовження повноважень через будь-які причини. Тому колізія в цьому випадку залишається. Отже тут – замкнуте коло. Зрештою, по суті сам Зеленський після 20 травня з правової точки зору де факто стає ВО зі спірним статусом легітимності. Оскільки до КС Офіс Президента за роз'ясненням не звертається, без цього судового висновку кожен має право на свою позицію.
Отож, схоже, вийти з правової колізії можна двома шляхами:
- Внести зміну в Закон України «Про правовий режим воєнного стану» і провести вибори. Напевно це був би найбільш «чистий» варіант у правовому контексті.
- Дочекатися рішення Конституційного Суду і діяти згідно з цим рішенням.
Стосовно першого варіанту побутує аргументована думка, що в умовах рашистських бомбардувань і повітряних тривог проводити вибори небезпечно і неможливо, а електронне голосування має як певні технічні проблеми, так і загрозу кібератак та недовіру українців до результатів такого голосування.
Стосовно другого варіанту побутує думка, що ОП не звертається до КС через те, що передбачає, що КС не підтвердить законність продовження повноважень Президента.
Декому ЗДАЄТЬСЯ, що у цьому випадку повноваження Президента мають перейти до ВР. Але в Конституції це також не передбачено, ба більше того, — стаття 31 КУ гласить:
Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
А у ст. 106 КУ описано 30 повноважень, які може здійснювати лише Президент, а не ВР.
Згідно ст 112 КУ Голова ВР може взяти на себе обов'язки Президента тимчасово лише в одному випадку — у разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 на період до обрання і вступу на пост нового Президента України, тому жодна з цих статей КУ не відповідає ситуації, яка склалась.
З іншого боку, як було зазначено на початку цієї статті, в умовах війни ми не можемо припустити, щоб країна жила без Президента, яке б прізвище він не мав, оскільки багато його функцій, передбачені КУ, інші посадовці не можуть виконувати. Тому, через те, що у свій час таку ситуацію не передбачили, і не заклали в КУ продовження повноважень Президента до закінчення воєнного стану (як це є у випадку з ВР), схоже ця ситуація залишиться у підвішеному стані до закінчення війни, тобто до скасування воєнного стану.
