2005 рік. Двоє кремлядів з України (консерви Арестович і Корчинський) приїхали в москву, щоб вилизати дупу путлєру, запевнити рашистів у своїй вірності, обгадити Україну і домовитися про спільні пропагандистські зусилля, направлені проти України.
Зустріч холуїв путінського режиму з кремлівськими пропагандистами була відзнята і показана по телебаченню росії. Потім для видалення цього відео з інтернету було вкинуто великі фінансові ресурси, але, як то кажуть «архіви не горять». Відеоматеріали з прес-конференцій та заходів, де обговорювалися плани антипомаранчевого опору, було видалено з офіційного сайту РИА Новости. Однак збереглися архівні посилання та текстові матеріали, які дозволили відновити картину тих подій.
На цій зустрічі почав антиукраїнську пропаганду Корчинський, який вирішив полякати рашистів, що Україна нібито має намір експортувати «оранжевую» революцію в росію. Потім висловив жаль, що священники московського патріархату «не змогли дати правильну орієнтацію своїй пастві, в результаті чого багато прихожан московської церкви в Україні „голосували за західний проєкт“.
Далі Корчинський почав хвалитися, що цей недолік рашистської пропаганди почали виправляти він з Арестовичем, який тоді був заступником Корчинського, в союзі з соціалістичною партією Вітренко. Він своїм московським хазяям пообіцяв розгорнути страйкову боротьбу проти західного вектору України. Корчинський запевнив кремлівських кураторів, що організує всеукраїнські страйки проти західного вектору України і проти вступу України в НАТО з демонстративним спаленням натовських прапорів.
Потім слово взяв його російський колега — головний ідеолог рашизму, лідер „Міжнародного євразійського руху“, куди входила і партія Корчинського та Арестовича - Алєксандр Дугін, який потім став одним з головних ідеологів військового вторгнення росії в Україну.
Тези Дугіна:
- Росія нє может отстаівать своі інтєрєси, єслі у нейо нєт СВЄРХНАЦИОНАЛЬНОЙ ідеологіі.
- Дмітро Алєксандравіч (Корчінскій) любєзно согласілся войті в висший совєт Євразійского двіженія, гдє отстаіваются РУССКІЄ национальниє інтєрєси в Украінє.
- Еті люді (Корчінскій, партія „Братство“, Вітрєнко, Арєстовіч) отстаівают русскіє інтерєси в Украінє нє за дєньгі, а по вєлєнію совєсті, по вєлєнію сердца.
- Рєчь ідьот о „БИТЬ ІЛІ НЄ БИТЬ РОССІІ!“
Він похвалив „уважаємого гаспадіна“ Корчинського за його позицію і погодився, що в Україні, „да і на всьом постсавєтскам прастранствє єсть вапіющій ідєологічєскій вакуум“, який потрібно заповнювати, і велику надію у цьому він покладав на таких як Корчинський і Арестович.
Саму державу Україну Дугін охаратеризував, як помилку, як „гєополітічєскій правал рассії“. Потім він віддав належне Корчинському, який в Україні організував філіал рашистського „євразійського руху“ і висловив надію на подальшу результативну співпрацю з партіями Корчинського і Вітренко.
Далі слово надали кремлівській консерві Алєєксєю Арєстовічу, який вирішив „папугать“ угрозой „аранжевой рєвалюциї“. Потім спіч продовжив шеф Арєстовіча — Дмитро Корчинський, який виправдовував організований рашистами сепаратизм Придністоров'я і висловив бажання діяти в союзі з Януковичем. Для цього він виявив готовіність „брать вилы и колоть в спины брюссельских и американских «братьев» и их марионеток в Украине“.
Повне відео прес-конфернції Дугіна, Корчинського і Арестовича ТУТ.
Після прес-конференції в кулуарах, одному з ідеологів РПЦ Володимиру Карпецу Арестович заявив наступне: „Нас сейчас очень интересует социальная доктрина Православия, разработанная митрополитом Кириллом“.
А ось так Дугін зараз відгукується про Арестовича : „один из немногих, кто способен мыслить“:
21 вересня 2005 року на мітингу Євразійського молодіжного союзу в Москві, присвяченого 625-річчю Куликовської битви, Корчинський закликав рашистську молодь до шаидкої переможної війни:
Те, кто сегодня ещё способны на битву, должны заявить, как когда-то Дмитрий Донской, что свобода — выше торговли, что война — выше чем мир. И сегодня, когда мы находимся в растерянности, и не знаем, что делать — мы должны делать шаг вперёд. Мы верим, что очень близко то время, когда митинги перестроятся в батальоны. И тогда война будет начата. Это будет короткая победоносная война за свободу, потому что мы стоим на плечах великих предков, потому что мы родим великих потомков, потому что мы верим в будущее, которое не остановить никому. Время пришло! Мы победим!
А вже пізніше, 30 листопада 2013 року, під час протестів Євромайдану, на офіційному сайті Всеукраїнської політичної партії „Братство“ був опублікований заклик „Всі — на повстання!“ А зранку 1 грудня Корчинський закликав до „Хрестового походу на Банкову“.
Щодо Дугіна, то він зараз продовжує свою пропагандистську роботу в росії і навіть видав книгу „Украина: моя война. Геополитический дневник“.
У 1992 році Дмитро Корчинський разом зі своїми УНСОвцями у кількості близько 150 чол. брав участь у війні в Придністров'ї проти Молдови на боці сепаратистів, яких підтримувала і фінансувала росія. Він туди прибув на допомогу росіянам, які теж воювали на боці сепаратистів, включно з тоді 22 -х річним Ігорем Гіркіним (Стрєлковим), майбутнім міністром оборони так званої „ДНР“.
Українські політики позицію унсовців не підтримали. Молдову тоді відвідав В'ячеслав Чорновіл, який в ефірі державного телебачення відмежувався від авантюриста Корчинського і заявив: „Вся Україна підтримує молдаван, а придністровці – це сепаратисти та негідники“.
У 1997 році після чергового з'їзду УНА — УНСО заступник Голови УНА Дмитро Корчинський покинув організацію, оскільки не погодився з висуненими проти нього з боку керівництва УНА-УНСО звинуваченнями (Газети подали ці звинувачення так: схиляння перед „брежнєвською конституцією“, неправильна політика на сході України, ліберальне ставлення до Москви).
У 2004 році Корчинський створив політичну партію „Братство“.
Певний час він працював на телебаченні ведучим у політичній програмі під назвою „Проте“. Коли йому журналісти поставили питання, — чому він так однобоко вів цю програму, Корчинський відповів: „Оскільки телебачення — справа колективна, на жаль, доводилося рахуватися з інтересами каналів, власників каналів і дахом каналів. Приблизно 30% часу йшло на те, щоб лаяти Ющенко, але зате 70% йшло на підрив довіри до будь-яких інститутів державної влади“.
Корчинський з кремлівським соратником Ілльою Кивою:
Корчинський з кремлівською соратницею Вітренко на антинатовській акції:
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Дмитро Корчинський оголосив про створення добровольчого батальйону „Братство“
Корчинський, який колись під виглядом націоналіста ще в часи УНА-УНСО перед світовою громадскістю дискредитував націоналістичний рух в Україні, на даний час „перевзувся“ і зараз позиціонує себе в ролі патріота та глибоко віруючого християнина і прихожанина церкви. Якої саме — не уточнює, хоча раніше зізнавався, що у Братстві є домашня церква, священник якої входить до російської закордонної православної церкви, і що він у того священника причащається двічі на місяць. Хоча з іншого боку Корчинський, як провокатор, закликає не зважати на Закон про заборону УПЦ, і радить всім бажаючим самовільно поза законом захоплювати церковні споруди і їхнє майно. напевно для того, аби цим ссамим давати поживу для рашистської пропаганди і сіяти розкол серед християн.
8 вересня 2024 року у прямому ефірі телеканалу „НТА“ Корчинський запропонував заборонити дітям виїжджати за кордон:
„Необхідно обмежити виїзд не лише для військовозобов'язаних чоловіків, а й навіть для дітей. Діти мають зростати у ненависті до ворога, вони не повинні вчити німецьку, польську, мають рости під звуки повітряної тривоги, ходити на похорони військових“
*** =======
Щодо Арестовича, про свої справжні погляди він зізнався на сторінці свого ФБ. ще у 2017 році.
1 грудня 2020 року керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак (невже за „заслуги“, описані вище»?) призначив його своїм позаштатним радником з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони та спікером делегації України в ТГК.
А 18 січня 2022 він внесений до бази даних центру «Миротворець» . У повідомленні «Миротворця» про нього зазначено наступне:
«Професійний провокатор. Здійснення громадських інформаційних диверсій на користь російських загарбників. Участь у актах гуманітарної агресії проти України. Свідома участь у заходах, що підривають обороноздатність України шляхом деморалізації Збройних сил України. Дискредитація Державних органів влади та управління. Українофоб».
24 лютого 2022 року, після тотального нападу росії на Україну на брифінгу в Офісі президента України Арестович запевняв: «Путін не буде бити по цивільних об'єктах. Йому треба зберегти лояльність населення України». 25 лютого Арестович прогнозував, що у росіян закінчуються ракети, а 27 лютого заявив, що противник вже «видохся» та кинув «останні частини, останні зусилля» на «останній бій» за Київ та Харків. 17 липня заявив про те, що росія ніколи не зможе атакувати Україну одночасно 48 ракетами, а 10 жовтня Україну було атаковано 84 ракетами.
Увечері 14 січня 2023 року після ракетного удару по житловому будинку в Дніпрі, Арестович у програмі «Фейгін лайв» заявив, що ракету, яка знищила частину будинку в Дніпрі, збили українські сили ППО, вона впала на багатоповерхівку і вибухнула. Після того, як цю версію подій заперечив командувач Повітряних сил генерал-лейтенант Микола Олещук, Арестовича почали звинувачувати у дезінформації, він вибачився за скандальну заяву, але потім передумав та відкликав вибачення. Через це у Верховній Раді України почали збирати підписи за відставку Арестовича, а також колективне звернення до СБУ.
17 січня 2023 року він написав заяву про звільнення з посади радника ОП, а у вересні 2023 року з невідомих причин, які замовчує і влада і сам Арестович, легально (отакої !) виїхав до США і заявив, що йому «доведеться побути опозиційним політиком у вигнанні». Звідти він, за інформацією деяких політичних експертів, поширює русофільські та українофобські тези і розпалює міжрегіональну ворожнечу. При цьому Арестович хоче балотуватися у Президенти на наступних президентських виборах в Україні.
Костянтин Задирака спробував глибше розібратися — що собою являє Олексій Арестович:
https://commons.com.ua/ru/zerna-pravdi-v-mori-slovobluddya-navisho-nam-arestovich/
А його колишній побратим Дмитро Корчинський 26 грудня 2024 року розкритикував Арестовича, як прихильника путіна і ворога українського народу (дивитися, починаючи з 3:20):
Цікаво, чи робитиме Арестович аналогічний пасаж у відповідь на адресу Корчинського? Хоча частково він це вже робив:
Як бачимо з вищеописаного, підкреслені мною слова Арестовича про Корчинського стосуються їх обох.
А у 2013 році цей лицемір про Корчинського говорив зовсім протилежне.
Нехай Арестович сам згадає як кормився цими грошима ворогів під час того, як перебував у партії Корчинського у ролі його заступника і в організації рашиста Дугіна.
Продовження буде ? Чий наступний хід компромату — Арестовича чи Корчинського?
А тут цікаво подивитись, як Арестович на кожному кроці протирічить сам собі і не памятає, що казав до того:
