Хотів я під цієї статтею зробити коментар, але, занадто багато думок з цього приводу виникло. Тож вирішив написати статтю, яку б правильніше було б назвати «Главком і медсестри з ВР».
Цікаве питання у заголовку статті. «Для чого Валерій Залужний пише статті в закордонних ЗМІ?», де до нього виставлені претензії, що він нібито пише не для українців, а жаліється іноземцям, претензії на його адресу по корупції в ТЦК, по відсутності турнікетів, оборонних споруд, банальності піднятої ним теми безпілотників і т.п. Крім цього медики у тій статті вимагають від військових план захисту в разі втрати Авдіївки.
Спробував зробити маленьке розслідування. Шукав першоджерело статті по часу публікування. Знайшов. Це сайт ЗСУ. 1 лютого 19:25 вечора. Різниця в часі з штаб-квартирою CNN у США — мінус 7 год.
19:25 — 7 год. = 12:25. А стаття у CNN опублікована у 15:51. Таким чином CNN запізнились з копіпастом приблизно на 3,5 год. Висновок: Залужний написав статтю ні для українських ЗМІ, ні для закордонних, а на сайті ЗСУ. Тоді питання — чому критики Залужного посилаються лише на CNN? Якщо я в чомусь помилився — поправте.
Тепер по змісту. Авжеж, дрони — це не откровення Апостола. Откровення в іншому — що за два роки війни політичне керівництво країни лише зараз потроху починає їхнє серійне виробництво, і цей вид зброї по сьогоднішній день тримається на донатах цивільного населення і волонтерів. А що до цього часу робило з цим МО разом з комітетом Безуглої — невідомо.
Бойовий медик хоче спростити бюрокаратію? Це чудове рішення. Найкоротший шлях це зробити — поставляти все необхідне від наших західних партнерів напряму в ЗСУ, а не через МО, як прокладку. Може після цього не буде виникати питання — чому 26 тисяч дронів довший час лежали на складах, а не на фронті, доки про це не забили тривогу офіцери ЗСУ і журналісти? Хтось покараний? Може Залужний заважав Умєрову і Безуглій направити дрони на фронт? Чому про корупцію в МО в першу чергу дізнаються журналісти? Якби цим займався Комітет ВР з питань національної безпеки та оборони і органи внутрішнього контролю і безпеки МО, то може би і яєць по 17 грн. для солдатів і картоплі по 22 грн. за кг. при роздрібній ціні на той час у 8-9 грн. не було б, а винні у подібному були б покарані?
Окей, держава НАРЕШТІ взялась за виробництво дронів. ЗСУ у 2024 році чекають на обіцяний Президентом мільйон дронів. А хто керуватиме ними – хтось думав?
Зараз операторів безпілотників навчають як у державних закладах, так і у приватних — переважно в центрах, які створені та працюють на базах підприємств-виробників БпЛА. І всі стверджують про те, що запит армії на їх випускників набагато перевищує сьогоднішні можливості підготовки. Може би Безугла з Умєровим зайнялась цим питанням? Командир взводу «Роти крил» батальйону БпАК із позивним «Француз» підтверджує, що є велика проблема нестачі пілотів БплА і що він за те, аби
«відправляти на навчання пілотів безпосередньо до виробників даного типу „крила“ — якщо ми кажемо про безпілотники літакового типу»
І ця проблема виникатиме й далі — якщо держава не дасть можливості різним навчальним центрам готувати людей і присвоювати їм військові облікові спеціальності. Виробники могли б навчати набагато більше людей, але поки що вони це роблять за власний кошт. Якщо державним підприємствам не вистачає наявної матеріально-технічної бази, то приватним волонтерам, які вже давно збирають дрони, потрібно лише одне — щоб замовник Умєров в особі Міністерства оборони просто сплатив за послугу з підготовки. Чи може Залужний цьому заважає? Якщо законодавство не передбачає оплату МО приватним структурам, то може треба міняти законодавство? Може тут варто говорити про бюрократію? Виконавчий директор Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України (NAUDI) Максим Полив'яний сказав наступне:
«Міноборони не здійснює замовлення, не контрактує, не оплачує послуги з навчання операторів БпЛА, тому що відсутня як така нормативна законодавча база з цього питання у нашій країні».
То може медику і законодавцю Ма'ряні Безуглій варто було б підняти це питання, замість того, щоб вчити військових, як вони повинні воювати? Де її план? Чи може їй Залужний у цьому заважає?
Однак Залужний про це не пише, щоб не нагнітати конфронтацію, створену ОП. Він також у статті уникає і питань його звільнення, де витоки інформації були з середовища ОП і що влада чомусь не хоче це коментувати. Главком у статті говорить про інші речі, і стосовно безпілотників — не лише про кількість необхідних армії БпЛА, а насамперед про їх технологічний рівень і інші пов'язані з цим питання: розробки та наукового супроводу; виробництва та обслуговування; підготовки персоналу та узагальнення бойового досвіду; гнучкого фінансування; логістики. Для цього, за переконанням главкома, потрібно близько 5 місяців. Залужний пише про шляхи виходу з позиційної війни. Може для медсестер з ВР такі речі здаються банальними, однак на практиці ми бачимо з цим великі проблеми. То хто про них має писати – той, хто більше в цьому розуміється, чи медики?
Мар'яна Безугла, в силу обставин потрапивши у Комітет з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, також звинувачувала Залужного – чому у 2024 році не закладена закупівля турнікетів. В Україні на десятому році бойових дій досі не було централізованої закупівлі турнікетів. Тому, з причини недостатньої роботи влади у цьому напрямку, крім держави, цим займаються міжнародні та українські волонтерські організації, окремі підрозділи, благодійні фонди, приватні військові особи та їхні родичі. Але вони не розуміються на якості цих виробів. Проте, є відповідальні за це, просто медик-законодавець, роблячи вигляд розумної людини, лінується поцікавитись – хто відповідальний. Це «Командування медичиних сил» при Міністерстві Оборони (після того, як Умєров звільнив Тетяну Остащенко — Анатолій Казмірчук), а зараз це питання на себе бере агентство Міноборони — ДП «Державний оператор тилу», директором якого є Жумаділов, а фінансує це МО в особі Умєрова, тому питання – до них. А краще – не задавати жодних питань, не демонструвати свою тупість, а займатись тим, чОму навчили у Національному медичному університеті імені О.. Богомольця. А якщо медику вже так хочеться керувати армією, то може, замість вчити генералів воювати, краще запитала себе – де вона була два роки, коли Україна закуповувала неякісні китайські турнікети, які не рятували солдат, а спричиняли їх загибель і навіть не числились у міжнародному протоколі TCCC (Tactical Combat Casualty Care). В Україні турнікети не перевіряють на державному рівні через відсутність офіційних вимог та експертизи, і лише зараз, через два роки повномасштабної війни, почали відправляти їх на тестування TCCC.
Де план Безуглої? Чи може цим повиннні були займатись не такі як Безугла, а Залужний? А щодо плану захисту в разі втрати Авдіївки, то це дуже добре, що військові не показують політикам плани військових дій, бо, враховуючи особливості таких політиків, вже на другий день про цей план, як і про план операції з захоплення літака з вагнерівцями, міг знати путін.
Завдання Залужного – воювати. Для цього йому потрібні три речі: люди, боєприпаси та зброя. Для вирішення решту питань існує ВР, Кабінет Міністрів, Міністерство Оборони та інші державні структури.
Також Залужному закидають відсутність оборонних споруд. Стосовно будівництва оборонних фортифікацій починати треба з фінансування. 29 грудня 2023-го року, з запізненням майже на два роки, Кабінет міністрів ухвалив постанову № 1415, якою доручив Міноборони профінансувати будівництво військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд адміністраціями областей, які можуть закуповувати товари, роботи та послуги для їх будівництва. У п.1 Постанови сказано (цитата):
«Для підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні Міністерству оборони, обласним, Київській міській, районним військовим (державним) адміністраціям, військовим адміністраціям населених пунктів, Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури забезпечити будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд (далі — фортифікаційні споруди) за рахунок і в межах видатків державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством»
Для цього потрібна і відповідна техніка (підйомні крани, самоскиди, автомашини-бетономішалки і т. п.) Замовниками цих робіт можуть бути Міноборони, Державна спеціальна служба транспорту і Держагентство відновлення та розвитку інфраструктури. Тож схема тут проста: Міноборони фінансує, адміністрації областей забезпечують будівництво. Де ви тут побачили Головнокомандуючого? Чи може тупі невігласи вважають, що Залужний за власний кошт має закупити будматеріали, зняти з окопів солдат і відправити їх саперними лопатами будувати оборонні споруди? Єдине, чим він тут може допомогти, згідно п.2 Постанови — ухвалити рішення про кількість та місця будівництва об'єктів з урахуванням пропозицій військового командування на місцях, що у свою чергу забезпечить врахування особливостей ситуації на всіх ключових напрямках фронту.
Тож подібні претензії на адресу Залужного — це поєднання банальності та дурості, в купі з непрофесійністю та спробою перекласти на нього чиюсь відповідальність.
Що стосується питань мобілізації, то, згідно букви закону, ТЦК утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міністерством оборони України і підпорядковуються Командуванню Сухопутних військ, тобто генерал-полковнику Сирському, і узгоджують основні питання діяльності з Генштабом ЗСУ (Генерал-лейтенант Шаптала) та Міноборони (Умєров). Про це йдеться у статті 2 ПОЛОЖЕННЯ про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154. Звідси виходить, що за роботу ТЦК відповідають Сирський, Умєров і Шаптала. Отож, про небачену корупцію ТЦК треба питати з них.
Звісно, що, якщо йти суто вище по вертикалі влади, то можна дійти і до Залужного, і до Зеленського, і то, до Залужного лише по лінії Сирського і Шаптали, бо Умєров підпорядковується лише Президентові. Але, стосовно відповідальності за роботу ТЦК, то це чітко прописано у «Положенні про ТЦК», де передбачено підпорядкування Командуванню Сухопутних Військ, тож питаннями мобілізації і боротьби з корупцією в ТЦК безпосередньо має займатись Сирський. Якщо з цим не справляється, то вочевидь треба знімати, а не пропонувати його кандидатуру на посаду Головкома, як це за інформацією ЗМІ хоче зробити Офіс Президента.
Я розумію, що у 2019 році обставини склалися так, що питаннями оборони у відповідному комітеті ВР змушені займатися медсестри, лікарі, кухарки, артисти, підприємці і т.п., але, перед тим, як критикувати Головкома ЗСУ, може би законодавцям спочатку варто би було хоча би ознайомитись з Положенням про ТЦК та іншими нормативними актами, чи у цьому їм теж заважає Залужний? Колись Лєнін казав, що навіть і кухарка може навчитись управляти державою, але, що з цього виходить, бачимо з історії минулого і сучасності.
Тому треба зрозуміти, що Головнокомандувач, який пише про потребу змінити стратегію, власне і говорить про це, щоб перемагати — не самому, а разом з усіма, хто за це відповідальний, бо його завдання — воювати, а для забезпечення умов для цього існують відповідні структури, у яких, на жаль, в силу вище викладених причин, засіли популісти та нездари.
Ну і вкрай соромно з боку ОП спостерігати мовчання, яке затягнулося стосовно відставки Залужного. Чому замість влади про це говорять блогери і журналісти?
P. S. Сьогодні західні ЗМІ обговорюють інтерв'ю Зеленського італійській телекомпанії RAI, де наш Президент, після питання про відставку Залужного, замість відповісти по суті, пожалівся буквально на всіх, сказавши, що потрібне загальне перезавантаження (цитата):
«Це питання людей, які мають керувати Україною. Безумовно, потрібне перезавантаження, новий початок… Я маю на увазі щось серйозне, що стосується не однієї людини, а напряму керівництва країною».
З цього приводу у медиків не виникає ніяких питань, що Зеленський жаліється іноземцям, а своїм співвітчизникам про це не каже, і що у нього є всі повноваження вже давно зробити це по відношенню до тих, на кого жаліється?
Подвійні стандарти не стануть на заваді про це поговорити?
