Мене переповнюють абсолютно протилежні емоції. З однієї сторони, я радий, що нарешті українські полонені повернулись до своїх рідних, але мене просто розриває зсередини через те, що українська влада віддала, а по-факту відпустила, убивць Небесної сотні й терористів-підпалювачів, які брали участь в «руській весні».
Чи можна було вчинити інакше? Звісно. Вибір завжди є. Проблема у тому, що Зеленський не бачить іншого шляху, крім капітуляції. Давайте називати речі своїми іменами. Обмін на таких умовах, коли одна сторона, Росія, тільки вимагає, а інша – Україна, лише йде на поступки так і називається.
Порошенко не був зацікавлений у вирішенні конфлікту, для нього війна була джерелом доходів (наприклад справа Свинарчуків) й політичних дивідендів. Зеленський дійсно хоче завершити війну, встановити мир, але будь-яким шляхом. І це є дуже небезпечно для України.
Ми вже не вперше віддали своїх громадян іншій державі (історія з Цемахом), що є прямим порушенням Конституції. Так, вони вбивці, терористи й сепаратисти, яким немає місця в нашому суспільстві, але держава Україна зобов'язана була їх покарати. Тепер вони будуть вільними, навіть зможуть повернутися, якщо сильно цього забажають, адже українська держава сьогодні помножила себе на 0.
Історією доведено, що безкарність породжує нове зло. Цього ніяк не можна було допустити. Тим паче, коли мова йде про такі справи як розстріли на Майдані, державна зрада та сепаратизм. Покарання за ці злочини мусять бути найжорсткішими й для цього недостатньо осудити злочинців, вони повинні відчути кару на власній поганій шкірі.
Й знову я запитую: чи був вибір у президента Зеленського? Так. Але це не та людина, яка буде відстоювати інтереси української держави. І що найбільше мене засмучує, це те, що більшості населення України абсолютно по барабану в якій державі ми будемо жити: в незалежній Україні від Карпат до Донбасу чи в країні з чужорідним організмом, фальшивими проросійськими утвореннями ЛНР/ДНР й без Криму.
Але ж для чого кремлівському карлику потрібні ці терористи й вбивці, що він з ними робитиме? Це безпосередні учасники, свідки, злочинів Росії, яких вони хочуть заховати (ліквідувати) чи це чергова спецоперація аби розділити українське суспільство? Третя версія – Путін повертає на історичну родіну ідейних ватників й свою агентуру?
Якщо відкинути емоції, лишаються такі факти:
1. Україна повернула полонених, це велика справа.
2. Росія взамін отримала убивць й терористів, чим ще раз довела наступне:
це країна-убивця, країна-терорист, яка несе відповідальність за кроваву розв'язку на Майдані.
3. Україна вчергове довела, що у нас немає правосуддя й української влади.
