Президент у минулому житті любив критикувати й сміятися над іншими, але сам він, виявляється, зовсім не сприймає критику у свій бік. І не важливо хто апелює до президента – адекватна людина чи такий ушльопок як Олексій Гончаренко.
Я абсолютно переконаний, що перша особа в державі зобов'язана мати таку рису як відкритість й сприймати думки інших людей.
Переглядаючи події у Верховній Раді, де був присутній Зеленський, звернув увагу на його емоції під час виступів неприємних для нього осіб. Той факт, що президент по завершенню вирішив пробратися через натовп, наче на станції метро Хрещатик у годину пік, аби висказати своє невдоволення Гончаренку, говорить про слабку сторону натури президента. Його легко зачепити й спровокувати.
Я чомусь також впевнений, що Гончарука усунуто саме через те, що він разом з міністром фінансів та міністром економіки обговорювали величну персону Зеленського й насміхалися. Замітьте, що всі троє звільнені.
Тут справа зовсім не у професійності, на жаль, а у звичайній лояльності до президента. Іншими словами, він любить коли йому лижуть одне місце. Такою вадою страждають багато хто з можновладців, але у справжнього лідера має бути баланс – його оточення має складатися з лояльних та з професіоналів, перегин у будь яку сторону погано впливатиме на спільну справу.
Жополизи настільки залижуть його Ego, що лідер перестане розуміти реальний стан речей. Він буде переконаний, що все робить правильно. Професійні ж люди, безумовно, можуть скласти конкуренцію лідеру й тоді хтось кричатиме «Акела промахнувся»!
Здатність сприймати конструктивну критику та не зважати на популістів і є ознакою справжнього лідера та президента. Той, хто не визнає власних помилок, ніколи не досягне об'єктивного результату, а Зеленський цього безумовно хоче.
