Захисник України. Хто він насправді? Який він? Як бачиш його ти? Як відчуваєш його ти? Хто він для тебе?
Можливо, ти бачиш його в маруновому береті з автоматом на грудях десь на берегах Азову. Та з Україною за спиною!
Чи одягненим у «кікімору» з пристріляною бареттою в руках десь у хащах Сіверського Дінця. Та з Україною в думці!
Чи у вицвілому піксельному однострої під мінометним обстрілом в бліндажі десь під Пісками. Та з Україною в серці!
А, може, ти взагалі уявляєш його українським повстанцем, що виснажений та скривавлений веде свій останні бій десь у лісі в оточенні роти НКВС, стискаючи на грудях гранату для себе. Всього на всього заради мрії про Україну!
Чи, можливо, галицьким стрільцем, що з гордо піднятою головою кидається в безнадійну атаку на ворожі окопи під час Чортківської офезиви, не маючи за своєю спиною взагалі нічого. Навіть України.
Чи, можливо, незламним поетом, що помирає в карцері мордовських таборів. Помирає, навіть, не сподіваючись, що його вірші побачить Україна, яка колись стане незалежною. Хоча це буде дуже й дуже скоро.
Як бачиш захисника ти, друже?
А тепер іще розповім, як бачу захисника України я.
Я бачу його кримським татарином, що з честю та гідністю відстоює своє право жити на своїй рідній землі – в українському Криму. Не зважаючи на черговий геноцид, на ФСБшні катівні та московські тюрми.
Я бачу його волонтером, що покинув своє звичне життя сірого обивателя й узяв на себе високу та непересічну місію – служіння іншим, служіння Україні!
Я бачу його чесним, відповідальним, а головне – непродажним(!), журналістом, публіцистом чи блогером, що веде нерівну але принципову битву на інформаційному фронті за голови та мізки українців, безкомпромісно вступаючи в бойові зіткнення із брехнею, фейками та пропагандою. Та з мільярдами кремлівських та олігархічних грошей.
Я бачу його істориком-науковцем, що невтомно торує шлях правдивому та справжньому минулому України, наближаючи нашу історію до світової наукової думки, формуючи нові концепції, розгрібаючи завали архівів та вичищаючи трупний сморід імперської й совєцької брехні, ідеології та невігластва.
Я бачу його митцем – письменником, музикантом, художником, актором, тощо – який творить, формує, просуває українські, україномовні, україноцентричні ідеї, наративи та сенси. Який створює та плекає нову українську культуру – культуру сучасну, прогресивну та таку, що дивиться в майбутнє. В майбутнє України та Світу!
Я бачу його активістом чи громадським діячем, який просуває та відстоює всередині України права, рівні можливості, справедливість та одинакові правила для всіх, без компромісів руйнуючи совкові пережитки, корупцію та беззаконня. Зі всіх сил наближаючи Україну до цивілізованого світу!
Але і це не все. Ким же іще я бачу захисника України?
Я бачу його підприємцем. Справжнім енергійним, відповідальним та прогресивним підприємцем, що створює робочі місця, що будує та просуває в Україні цивілізовані та прогресивні бізнес-відносини. Підприємцем, який щиро переживає за країну та рухає її економіку. Який бачить своє майбутнє, майбутнє своїх дітей тут і все робить задля цього майбутнього.
Я бачу його звичайним лікарем, який відчайдушно рятує життя українців не лише у військових госпіталях, але і у переповнених ковідних лікарнях, сільських фельдшерських пунктах та недоукомплектованих машинах швидкої допомоги.
Я бачу його вчителем, яким пишаються. Вчителем, якого поважають його учні. І не лише за ті знання, що він їм дає. Але й за те, що він формує у них правильний та відповідальний погляд на навколишній світ, вчить їх думати, цінувати та любити. Так, так, ви не повітрите, але справжній вчитель вчить своїх учнів Любити – любити людей, любити Світ, любити Україну! Не вірите? Запитайте у Ігоря Козловського.
Блазнем не бачу… Але давайте сьогодні без зелених блазнів.
Із Покровою Вас! Із Днем захисників та захисниць України!
