Коли кілька днів немає ракетних обстрілів і за вікнами не торохтять кляті «шахеди», то у повітрі все більше і більше починає витати та відчуватись напруга. Люди в українському тилу, ззовні спокійні та діловиті, машинально ходять на роботу. Пробують будувати якісь плани. Відволікають себе вирішенням повсякденних справ. Якомога більше намагаються проводити час із сім'ями та друзями. Але дивне і підозріле відчуття тиші аж ніяк не заспокоює. Воно лякає. Воно тривожить. Воно заставляє втягувати голову в плечі при найменшому звуку. І воно породжує постійне тривожне очікування майбутнього. Мерзотний липкий вдаваний спокій.
Саме так працює страх, огортаючи нас мороком безнадії. Саме такий наш непродуктивний та нересурсний стан є метою ворога. Саме страх невідомості та штучно створене відчуття невідворотності майбутніх вбивчих атак є ціллю терору. Методичного, системного, цілеспрямованого терору, влаштованого миршавим кремлівським маніяком та кривавою російською ордою.
Вони випробували на нас уже все, що могли. Вони задіяли проти нас уже всі свої військові тактичні та теоретичні напрацювання. Вони застосували проти нас практично усю наявну у них зброю, включаючи хімічну і екологічну. Вони спустошили усі свої безмежні радянські військові склади, та істерично доруйновують власну економіку, перевівши її на воєнні рейки. І результатом цього так і не стало повернення в стойло непокірної колишньої колонії. Україна — так і не пала до ніг, а українці так і не приповзли лизати московського чобота.
І виявилось, що єдина ефективна, на їхню думку, зброя, яка у них залишилась в арсеналі — то це наш з вами страх. Наш щоденний перманентний в'язкий багатоликий страх. Страх того, що вони знову сюди прийдуть. Страх, що ми не доживемо до наступного ранку. Страх втратити когось із близьких. Страх постійно жити в страху, тощо.
На додачу, вторгшись у 2022-му році Росія миттєво втратила всередині нашої країни практично усіх союзників та усю роками напрацьовану агентуру, здатну серйозно розхитати Україну із середини. Маргіналізувались проросійські партії та політики. Перефарбувались чи деградували проросійські пропагандисти та блогери. Практично припинив своє існування російський бізнес та розчинилась в українському морі російська культура. Остаточно зійшла нанівець і догниває російська церква. І, як виявилось у підсумку, ключовим російським союзником всередині України, основним агентом впливу став... Вгадали хто? Правильно — все той же самий наш із вами клятий страх.
Страх, котрого наш ворог із наполегливістю маніяка щодня використовує у своїх далекосяжних цілях. Саме тому у промисловій кількості штампується та розповсюджуються в соцмережах та ЗМІ панічна інформація. Про відступ і наступ. Про втрати та руйнування. Про дику корупцію і нещасних голих босих на фронті. Десятками тисяч поширюються пости, статті, відео про «злочини» ТЦК і «бусифікацію», про беззаконня та тотальну примусову мобілізацію. Культивується страх перед військовими із ПТСР. Нагнітаються різноманітні суспільні розколи: між військовими і цивільними, між російськомовними та україномовними, між тими, хто за кордоном, і тими, хто залишився в Україні, тощо. Все те, що потрібно для вигодовування саме його — тотального відчуття жаху. Щоб це відчуття не покидало нас ні на мить, навіть уві сні.
Бо що таке постійний страх? Це безперервна напруга і систематичний стрес. Як результат — зневіра, втома, апатія і, врешті решт, депресія. Наслідками всього цього є перманентні помилки в прийнятті рішень, хаос в діях, дезорганізація і, як наслідок, невпинне бажання вийти із цього деструктивного стану. Іноді, за будь-яку ціну.
Більше того, страх дуже сильно викривлює реальність. Подібне викривлення є природнім психологічним захистом людського організму та нашої пластичної свідомості. Він часто породжує нелогічні висновки та створює ілюзії. Звідси і віра в тарологів-конспірологів. Звідси ростуть ноги всілякої гордонщини із її черговою датою закінчення війни чи в сотий раз померлим путіним, який відпочиває в холодильнику.
Але найбільш згубним результатом перманентного страху є трансформація людської свідомості до степені, що породжує такі небезпечні речі, як конформізм, стокгольмський синдром та схильність до співпраці з ворогом. Тобто страх породжує не просто капітулянство, а створює ментальні умови до переходу, навіть, на ворожий бік. Тобто, спершу відбувається капітуляція віри та надії, потім капітуляція цінностей та душі, що врешті-решт закінчується капітуляцією країни.
І ворог знає про це все. Він хоче цього. Він про це мріє. І все робить для того, щоб живити та підгодовувати наш страх. Саме тому і терор. Саме тому і найяскравіше висвітлення цього терору в ЗМІ та в соцмережах. Висвітлення в найдрібніших кривавих деталях. Щоб можна було посмакувати. Щоб наш страх був яскравим, всеосяжним і заповзав у всі кутки нашої свідомості. Розхитував нашу стійкість і нашу душевну міць.
Для цього він і завдає удари по житлових масивах. Для цього він і руйнує знакові будівлі. Для цього він і б'є по багатоквартирних будинках, обвалюючи цілі під'їзди. Для цього він і атакує місця скупчень людей серед білого дня. Щоб була картинка. Щоб було побільше крові. Щоб було побільше руїн. Щоб інтернет ряснів від фото мертвих тіл та від родичів загиблих, які в розпачі оплакують рідних. Це методичний цілеспрямований холоднокровний терор. Військовий, інформаційний та ментальний.
І саме цьому всьому ми маємо дати відсіч. Ми зобов'язані дати відсіч. Бо від нашої стійкості, стійкості кожного з нас залешить не лише наша особиста доля і доля наших родин, але й доля мільйонів наших співгромадян та доля нашої країни.
Тому...
Основною нашою метою тут у глибокому та не дуже глибокому тилу має бути тотальна і безкомпромісна боротьба зі страхом. І не лише із нашими особистими маніями та страхами, але й, що більш важливо, зі страхами оточуючих нас людей. Особливо наших близьких та наших рідних. Особливо тих, хто сам зі своїм страхом справитись не може.
Ми спершу маємо визнати, що так, небезпека для нас особисто дійсно існує. Так, є, навіть, якась ймовірність найгіршого та, навіть, фатального сценарію. Так, десь там за горизонтом є ворог, який дуже мріє зруйнувати наші життя. Який дуже хоче, щоб нас не існувало. Який банально хоче нас убити. І завжди цього хотів. Бо це його така природа.
Але ми вільні люди вільної країни і тільки нам вирішувати, чи дозволимо ми комусь зруйнувати наші життя. І тільки нам вирішувати, коли ми, бляха, помремо. І точно це не вирішувати якимсь самозакоханим та самовпевненим московським зайдам.
Тому страх треба обов'язково долати, винищувати його, бо інакше біда. Долати системно та методично, невпинно працюючи над всім тим, що ми робимо і як ми думаємо.
В першу чергу обмежте чи позбавтесь усього того, що тригерить і ще більше розхитує наше ментальне здоров'я: перегляд новин та тік-токів, читання соцмереж та телеграм-каналів, спілкування з токсичними людьми та заняття речами, які не приносять задоволення, тощо. Викиньте лайно з життя!
Друге: завжди слідуйте правилам поведінки при обстрілах та дбайте про власну безпеку та безпеку близьких — обов'язково використовуйте бомбосховища, майте в наявності аптечку, вогнегасник, турнікет, умійте надавати першу медичну допомогу. Системний підхід до безпеки неймовірно заспокоює і дозволяє контролювати страх.
Третє: як кажуть психологи — сконцентруйте свою енергію та свої зусилля виключно на тих речах, котрі ви можете контролювати. Сім'я, робота, здоров'я, друзі — все це вам іще обов'язково пригодиться після перемоги. А на додачу займіться якоюсь фізичною активністю. Як варіант, змайструйте манекен путіна і гарненько відфігачте його ногами. Отримаєте іще те задоволення.
Четверте: займіться творчістю, навчанням чи якимись такими речами, котрі дозволяють вам відновлюватись та дають вам надію — займіться музикою та співом, малюйте, читайте та пишіть книги, навчайтесь та навчайте інших, досліджуйте світ та пишіть наукові роботи. Будьте тим, хто робить наш світ трохи кращим та просунутішим, а людей навколо — цінними та неповторними.
І п'яте, найголовніше:
— обов'язково беріть участь у всьому тому, що наближає перемогу — волонтерте, організовуйте збори, збирайте допомогу, донатьте;
— долучайтесь до інформаційних спецоперацій та спілкуйтесь з іноземцями. Доносьте світу знання та інформацію про Україну та про нас.
— беріть участь у благодійних акціях та курсах підготовки — медичних, психологічних, військових, тощо.
— поставте за мету здобути військову спеціальність та будьте готовим стати до лав ЗСУ.
І останнє, як висновок: робіть усе можливе і неможливе для того, щоб знищити страх в собі та в оточуючому вас просторі. Не дайте ворогу використати ваш страх. Не дайте йому керувати вами з допомогою вашого страху. «Бо тільки позбавившись страху ми стаємо по справжньому вільними» (цитата Чака Паланіка). Бо тільки позбавившись страху ми можемо зі стовідсотковою впевненістю розраховувати на нашу Перемогу (цитата моя). На ту саму Перемогу, про котру ми вже давно боїмось, бляха, говорити.
Ярослав Денека
Пи.Си. А щоб збільшити свою стресостійкість і невразливість до страхів, то прямо зараз візьміть і закиньте на якийсь хороший збір, щоб нагнати побільше страху на ворога. Хай він тремтить. Хай він боїться. Хай його розриває всередині відчуття безнадії, а ззовні якийсь гарненький FPV-дрон. Ібо нєфік)
