(Частина друга: Дивовижні паралелі.)
Ну, от до чого тут фашизм? Навіщо ти навішуєш ярлики? Ще один доморощений спеціаліст по Трампу. Ти нічогісінько не знаєш про Америку, тому помовч. І зарубай собі на носі: американці вибирали президента для себе, а не для України! І взагалі, як ти, падла, смієш виявляти неповагу до президента США? Багато вам Байден допоміг? Навіщо ти цю дрянь тут пишеш? Трамп зараз всьо порішає і принесе мир Україні, а ти що, хочеш війни, диванний експерт? Якщо так, то тоді віддаси Росії всю землю до Дніпра! Сссука неблагодарна, мало вас Путін бомбив!
Перед вами приблизна шкала стадій сприйняття реальності американськими трампістами — вихідцями з України. Поки-що все коливається в діапазоні «заперечення» та «гнів». І до етапів «торг», «депресія» чи «прийняття» поки ще не дійшло — пройшло ж бо всього-на-всього два місяці пиздеця. А США — це глиба із найпотужнішою економікою в світі. Та й кетаміновий Ілон Маск тільки увійшов у раж — він зараз лише на початку процесу руйнації американської державної машини. Хоча, швидкість цієї руйнації реально вражаюча — десь приблизно, як швидкість падіння акцій "Tesla".
Але що ми в дійсності знаємо про суспільства (громади, країни, держави, тощо), які насправді хворіють на фашизм? На отой самий банальний фашизм, якого в сонцесяйних богообраних Сполучених Штатах Америки, звісно ж, ніколи не було, і, тьху-тьху-тьху, бути не може. А все те, що навколо пишуть та говорять, це, звісно ж пропаганда демократичних ЗМІ та маячня проклятого Джо Байдена.
В цьому плані дуже цікаво фіксувати, як інфіковані фашизмом суспільства дивовижно схожі між собою. Які в них спільні ознаки та хворобливі симптоми. Яку вони всі продукують однотипну дічь та шизу. Натхненно та без винятку. І перше, що зразу ж впадає в око, то це існування в подібних країнах державної політики привілейованості, винятковості, вищості одних груп людей по відношенню до інших. Звідки зразу ж проростає ідея виключності власної держави.
Як приклад, тут можна привести расову політику та концепцію «величі арійської раси» у нацистській Німеччині. А з ними і саме поняття «Третього Райху», як уособлення «єдиної, всесвітньої, Вічної Німецької Держави, як Вічного Цаства Божого».
Сучасна фашистська Росіюшка, приміром, просто заражена ідеями про «великий русский народ-богоносец» та просуває ідею «русского мира», в якій центральною є концепція «Святой Руси», яка, на відміну від розбещеного «загнивающего Запада» є такою собі концентрацією справжньої істинної «духовности, нравственности и христианских ценностей».
І тут: «Америка стане більшою, сильнішою і набагато винятковішою», "..Настав час... знову діяти... з силою найвеличнішої цивілізації в історії" та "Прямо зараз наша нація амбітніша, ніж будь-яка інша нація" і т.д. — говорить у своїй інаугураційній промові Дональд Трамп. Ну, говорить і говорить собі дід. Який це, до дідька, фашизм? Ви ще тут скажіть, не дай Бог, що фашизмом є ідеологія руху MAGA (Make America Great Again) із їхньою політикою "America first". Здуріли чи що?
Другим важливим симптоммом є принцип вождізму, або культ особистості. Тобто не просто концентрація влади у руках верховного лідера, вождя, фюрера, дуче, каудільо, богообраного президента, тощо. А звеличення, чуть не обожнювання постаті цієї людини. Наявність культу особистості у фашистських державах спонукає до вибудовування навколо вождя владної ієрархії не за принципами компетентності, а виключно за принципами вірності вождю та лояльності до системи. Як результат: поступова деградація державного управління з відповідними наслідками.
Так, Адольфа Гітлера нацистська пропаганда змальовувала чуть не єдиною людиною, яка може врятувати Німеччину від приниження в результаті Першої Світової війни. Фюрера роками зображали, як мудру, зразкову та самовіддану людину у всіх аспектах життя. В той же час уже у 1945-му році його оточення здебільшого складалось із цинічних пристосуванців та моральних дегенератів, не здатних приймати жодних самостійних рішень.
А от, наприклад, культ Путіна, як "довічного вождя нації" вибудовується не лише пропагандою, але і масовою культурою. Як кажуть: інші часи — інші підходи. Тому в мізках росіян існує не лише портрет ідеального (спортивного, неп'ючого) політика, що працює, як "раб на галерах" та "женат на России", а й додатковий образ "своего пацана из питерской подворотни" із його дефіле з голим торсом, із пірнанням за амфорами, польотами зі стєрхами та який неодмінно "бьет первым, если драка неизбежна". Квінтесенцією цього культу є лизоблюдська фраза одного із путінських пристосуванців: "Є Путін — є Росія. Нема Путіна — нема Росії!". Бо саме він, Путін, на думку росіян, "паднял Расію с калєн" і відновив її минулу велич.
Над цим можна було б потішатись, як раптом: "Мене врятував Бог, щоб знову зробити Америку великою!" — почулось на Капітолійському пагорбі на іншому березі Атлантичного океану. "Джордж Вашингтон — це президент номер два після мене", "Я за 43 дні досяг більше, ніж досягли більшість адміністрацій", "Перший місяць мого президентства — найспішніший в історії нашої нації", "У нас буде зростання, якого іще ніхто не бачив!", "У нас будуть угоди, яких іще ніхто не укладав", "Ми залучимо такі інвестиції, яких іще ніхто не залучав", "Ми отримаємо трильйони і трильйони доларів", ми, ми, ми, я, я, я, я, я... Концентрація самовихваляння на межі месіанства та хворобливого марення, яка більше сотні разів переривається відчайдушними оваціями та вставаннями залу, звісно, аж ніяк не може вважатись культом особистості, проте...
Що робити із оточенням лідера, яке не відповідає навіть мінімальному рівню експертності та компетенції? Реакціонер та ультраправий націоналіст на посаді Віце-президента. Телеведучий на посаді Міністра оборони США. Письменниця на посаді Міністра внутрішньої безпеки. Антиваксер на посаді Міністра охорони здоров'я. Фанатка Володимира Путіна на посаді Директора національної розвідки. Ну і наркоман на посаді Департамента ефективності уряду (той самий уже сумнозвісний DOGE). А якщо згадати іще невдалу спробу поставити педофіла на посаду Генерального прокурора та когорту дивних радників Трампа, то оточення Гітлера в 1945-му році має навіть деякі переваги.
Але не відволікаємось: наступним симптомом хвороби під назвою "фашизм" є обов'язковий образ ворога — задля підтримування постійного рівня ненависті та страху з метою мобілізації та гуртування суспільства навколо ідеї чи вождя. Вороги — це ті кончені тварі, які не дають зробити нашу націю великою, а нашій країні не дають досягти розквіту, чи то пак "золотого віку".
Звісно, найпершим ворогом є "папєрєднікі", бо саме вони довели життя типового фашиста до того жахливого стану, в якому він живе. В нацистській Німеччині це були уряди Веймарської республіки, а також комуністи та соціалісти. На зовнішньому треку ворогом був світовий "більшовизм" і кляті західні ліберальні демократії. А от самим підлим, самим підступним, а тому і самим небезпечним ворогом були, звісно ж, євреї. Яких спершу хотіли усіх депортувати, а потім просто взялись винищити. А разом із євреями під роздачу попали й інші меншини: цигани, гомосексуалісти, сектанти та інші, на думку нацистів, недолюди.
Для середньостатистичного ж росіянина все, що було до Путіна — це проклятий час. Бо саме "п'яний Єльцин" разом із демократами при владі розвалив СРСР та привів Росію до катастрофи. А от тепер Росіюшка підвелась і дає достойну відсіч все тим же клятим західним ліберальним демократіям разом з їхніми ЛГБТ. А от самим підлим, самим підступним, а тому і самим небезпечним ворогом для російських фашистів є, звісно ж, ми — українці. Нас спершу вирішили підкупити, потім перевиховати, врешті-решт депортувати і вигнати, а зараз — просто винищують. А разом із нами запущено просто конвеєр репресій щодо меншин (політико-національних, сексуальних, релігійних, тощо) всередині Росії.
А тепер вгадаєте, яка наволоч зруйнувала життя звичайного американського обивателя, який ходив голосувати за Трампа? Ну, звісно ж попередній і "найгірший президент в історії Америки"(с) Джо Байден. Та клятий Deep State («глибинна держава"), він же — чиновницький апарат державних інституцій США. А зовнішнім ворогом, як ви вже здогадались, є точно не Росія, і, навіть, не Китай, а все ті ж... кляті західні ліберальні демократії (слухаємо для саморозвитку Мюнхенську промову Джей Ді Венса). А от самим підлим, самим підступним, а тому і самим небезпечним ворогом для звичайного американця, ви не повірите, є мігранти. Так, так, для американця, який або сам є мігрантом, або є нащадком мігранів — інший мігрант є зараз найбільшим ворогом. І депортації УЖЕ почались. А разом із мігрантами, як під копірку, попадають під роздачу (поки-що обмежуються в правах) все ті ж меншини — ЛГБТ-спільноти, еко- та ліві активісти, захисники прав жінок, мусульмани, представники інших релігій, націй, тощо. Звісно ж це ніякий не фашизм, а просто так співпало.
Ну я як же без найяскравішого симптому фашистської держави — повної зневаги до міжнародного права. А ця зневага є прямим шляхом до територіальних претензій та переділу кордонів на свій розсуд. Адольф Гітлер постійно наголошував про природний відбір і про "право сильного" у відносинах між країнами. А про свою заповітну мрію приєднати Австрію до Німеччини Гітлер писав іще у книзі "Майн Кампф": "Це воз'єднання є моїм життєвим завданням, яке потрібно здійснити будь-якими можливими засобами. Австрія має повернутись до своєї німецької батьківщини". А так як руйнація міжнародного права приводить лише до збільшення апетитів, то далі після аншлюсу Австрії пішли Судети, Чехія, Польща і європеський континент остаточно залихоманило.
"Крым и Севастополь возвражаются в родную гавань" — виголосив 18 березня 2014 року на мітингу збуджений російський фюрер після проголошення анексії півострова Крим. Цими словами він констатував черговий параліч міжнародного права та свою зневагу до нього. Далі пішла двіжуха — Донбас і повномасштабне вторгнення в Україну. А як воно мало бути по іншому, якщо "границы России нигде не заканчиваются"? І коли питаєш пересічого російського фашиста "навіщо ж ви напали на Україну?", відповідь завжди одна і та ж: "По праву сильного".
"Ми платимо сотні мільярдів доларів, щоб субсидувати Канаду. Чому?...Без цієї величезної субсидії Канада перестане існувати як життєздатна країна. Жорстоко, але правда! Тому Канада має стати нашим омріяним 51-м штатом. Значно нижчі податки та кращий військовий захист для народу Канади — І жодних тарифів!" — чи не через день видає заяви лідер однієї зовсім не фашистської країни, проголошуючи концепцію "миру через силу".
"Я також маю повідомлення для неймовірних людей Гренландії. Ми рішуче підтримуємо ваше право визначати своє майбутнє. І якщо ви вирішите, ми вітаємо вас у Сполучених Штатах Америки. Нам потрібна Гренландія для національної безпеки і навіть міжнародної безпеки… І я думаю, що ми це отримаємо — так чи інакше, ми це отримаємо. Ми захистимо вас. Ми зробимо вас багатими. І разом ми піднесемо Гренландію до висот, про які ви ніколи раніше не думали" —на цілий світ заявляє він же із трибуни Конгресу США, символа величної та колись непохитної американської демократії.
"Панамський канал — це ганьба. Панамський канал був збудований для наших військових... Панамський канал дуже важливий для нас… і ми повернемо його назад" — заявляє в інтерв'ю журналістам все той же найнайнайвеличнішіший Президент за всю історію США. Подібне необдумане (а, може, цілеспрямоване?) кидання такими фразами, подібна безвідповідальна риторика не просто лякає, не просто активізує в свідомості якісь історичні флешбеки. Вона констатує, як би це сумно не звучало, повну руйнацію міжнародного права і повну руйнацію системи міжнародних відносин, які склались після Другої Світової війни.
Але чи є ці всього-навсього декілька підсвічених вище симптомів (а там їх у мене в загашнику, повірте, дофіга) ознакою прогресуючого фашизму в США? Хто хто його зна. Тут вирішувати вам самим. А так як пишу я цей облудний текст не в костюмі, без сильних карт і плюс я ще жодного разу не подякував Дональду Трампу, то немає мені абсолютно ніякої віри. І тому, щоб спокутувати свою провину та спростувати всю цю вищенадряпану ганебну, наглу та безсовісну брехню, я, як у тому старому бородатому анекдоті про Вовочку (не Зеленського), вимушений тричі (!!!) оголосити, що в Америці зараз не фашизм та покірно перед всіма вами вибачитись. Тому спокутую вину прямо зараз:
В Америці не фашизм!
В АМЕРИЦІ не фашизм?!
В Америці не ФАШИЗМ?!!
Ну, вибачте!
