(Частина перша: Налаштування оптики.)
Ану, признайтесь мені, але тільки чесно: перше, що ви подумали, коли все це почалось — це те, що дідо просто їбанувся. Або зранку вчасно не випив таблетки. Або, просто, йому щось в голову стрельнуло, а назавтра його обов'язково попустить. А потім все частіше стала з'являлась нав'язлива думка, що ви одного разу прокинетесь, а усього цього немає, не існує. Що все це просто сон. Дурний ідіотський кошмарний сон. Думали ж про таке, чи не так?
Бо мозок звичайної адекватної людини ну ніяк не хоче вірити, що та дичина, яка зараз продукується за «прекрасним океаном»(с), в дійсності відбувається. Бідний мозок протестує і відчайдушно намагається блокувати чи якось раціонально пояснити все те, що діється в Сполучених Штатах Америки в цілому і по відношенню до України зокрема. Адже складається дивне враження, що хтось в якості божевільного експерименту випустив порулити найбільшою країною у світі пацієнтів психіатричної лікарні. Чи діти із оповідання «Діти кукурудзи» якимсь химерним чином подорослішали та вибрали президентом Того, Хто Обходить Ряди. А ми, українці, кожного Божого дня живемо в доведеній до абсурду грі «Мафія»: Україна засинає — прокидається Дональд Трамп.
Звісно, ми тут в Україні не просто обурені ударом в спину від уряду Сполучених Штатів Америки. Ми не просто шоковані відмовою від зобов'язань нашого найпотужнішого союзника, який одним махом перекреслив три десятки років добропорядних відносин між нами, а потім, на додачу, іще три роки неймовірно плідної союзницької співпраці в умовах повномасштабної війни. Нас реально рве на шмаття від рівня брехні, підлості та ницості по відношенню до нас. Невже ми після стількох років запеклого опору московській погані, яка увірвалась у наш мирний дім, на це заслуговуємо? Невже на це заслуговують наші діти та онуки? Так недовго втратити віру не лише в людей, але, навіть, в ті фундаментальні речі, які формують наше суспільство — в справедливість, в гідність, у взаємоповагу та в любов, як універсальний конструкт, в цілому.
Але, щоб трохи вас заспокоїти (якщо звісно від цього стане легше), то ми, насправді, не є одинокими на цьому феєричному «празнікє жизні» одного рудого нью-йоркського афериста та покидька. Адже, він та його оточення повністю перекреслюють не лише відносини з Україною, але і свої союзницькі відносини та обов'язки в цілому — з Європою та Північною Америкою, із Японією та Південною Кореєю. На черзі Близький Схід, Ізраїль, Тайвань, Австралія та всі інші «лохи», які колись повірили США.
Більше того, ми, українці, насправді маємо лише невелику допоміжну роль у цьому театрі абсурду та божевілля. Роль лакмусового папірця. Бо явище, з яким ми усі стикнулись, настільки для 21-го століття нове, настільки масштабне і настільки буде мати далекосяжні наслідки, що наше обурення — це ніщо поряд із тим шоком та потрясіннями, які очікують на світ в цілому. Ми просто не уявляємо собі масштабів майбутніх руйнувань — репутаційних, інстутиційних, цивілізаційних, культурних, демографічних — які чекають на людство, якщо ми, мешканці планети Земля, зараз злякаємось і закриємо на все це очі. Якщо ми умиємо руки та увімкнемо такий собі внутрішній Don`t Look Up.
Але найбільша катастрофа, щоб ви розуміли, чекає точно не на нас. Найбільша катастрофа чекає... на самі Сполучені Штати Америки. Це буде не лише втрата звання світового гегемона. Не лише втрата лідерства серед демократичних країн. Це буде втрата морального, інтелектуального, культурного та, врешті решт, фінансового та економічного лідерства. Це буде таке собі падіння Люцифера, який зрадив Божий задум. Сама драма цього гріхопадіння потягне за собою просто цунамі некерованих та непрогнозованих процесів у самих Сполучених Штатах. Якщо, звісно, цю руйнацію хтось вчасно не зупинить.
Тому, надзвичайно важливо всі ці дивні явища в США не лише усвідомити. Не лише зафіксувати. Не лише класифікувати. Надзвичайно важливо проаналізувати причини виникнення та наявність поживних середовищ, які живлять цю американську двіжуху. Важливо, також, зрозуміти динаміку та напрямки розвитку метастаз цієї пухлини, а найважливіше — передбачити наслідки та попередити виникнення подібних процесів у нас в Європі. Бо, як ми знаємо, Україна — це Європа і нам тут жити. А жити ми плануємо довго.
Тому зараз я цей текст це пишу свідомо. Тому я про це наголошую і наголошуватиму надалі. Тому я закликаю не просто до розуміння того, що відбувається, але й до дій. На основі цих знань ми просто зобов'язані сформувати методи та прийоми боротьби із тими явищами, які зараз роз'їдають Америку та загрожують нашому існуванню. І ми, українці, маємо стати для всіх прикладом і однозначно бути на вістрі боротьби проти цього явища. Бо із подібним ми уже багато років запекло воюєм.
Та, бляха, що це за явища та процеси, спитаєте ви? І куди ти, черговий умнік, хилиш? І де ти, мать його так, був раніше?
Признаюсь чесно, спершу я вважав, що весь той бруд та звинувачення у бік кандидата в президенти США Дональда Джона Трампа — це здебільшого передвиборча риторика та такий собі чорний піар конкурентів задля чисто електоральної переваги. Звісно, всередині сильно муляло від цього передвиборчого шабаша, але знайомі прихильники Трампа у США наперебій заспокоювали, що «це все вибори. Це у нас так завжди. Йому просто потрібна перемога. От побачиш: прийде Трамп і завалить Україну зброєю, бо він краще Байдена» і все в такому ж дусі. Все було б спокійно, але потягнула мене нечиста краєм вуха послухати інаугураційну промову нового президента США. Інавгурація в Сполучених Штатах це завжди величне шоу, а перше звернення нового лідера по факту формує напрямок руху країни на наступні чотири роки. І тут...
«... Золота епоха Америки починається прямо зараз! ...» — мене вдарило неначе током. В голові почали крутитись флешбеки та відсилки до першої половини 20-го століття: «Тисячолітній Райх», «вища цивілізація», «велич нації», тощо. Все те, що дуже часто озвучував у своїх полум'яних промовах зовсім інший оратор, зовсім інший лідер зовсім іншої нації в зовсім іншу епоху. Це дещо нажахало і промову 20-го січня до кінця я дослухати не зміг. Трохи пізніше я її роздрукував і мої підозри підтвердились. Я мріяв помилитись, але...
«Ми будемо предметом заздрощів і більше не дозволимо використовувати себе», «Наш суверенітет буде повернуто», «Америка стане більшою, сильнішою і набагато винятковішою», «Ми знову побудуємо найсильнішу армію, яку коли-небудь бачив світ», «настав час... знову діяти... з силою найвеличнішої цивілізації в історії», «Ми поведемо націю до нових висот перемоги і успіху. Ми не будемо стримані», «Амбіції — це життєва сила великої нації. Прямо зараз наша нація амбітніша, ніж будь-яка інша нація», «Від сьогодні США будуть вільною, суверенною та незалежною нацією», «Наша золота епоха тільки починається» і т.д.
Звісно, спершу це все можна оцінити просто, як якусь дичину: бо це беззаперечний факт, що Америка останні 80 років і так є найпотужнішою, найвпливовішою, найперспективнішою країною в світі. То про яке повернення суверенітету йдеться? Про яке здобуття свободи та незалежності і від кого?
Більш зважені люди сприймуть цей потік свідомості всього-на-всього як пафосну риторику.
Але ця риторика має цілком конкретну мету. Вона викривлює реальність. Вона штучно принижує американський народ, принижує велику американську націю, принижує Сполучені Штати Америки. Принижує виключно для однієї задачі — розхитати та розколоти американське суспільство. Бо в інаугураційній промові паралельно йде інше — чітке і цілеспрямоване змальовування образу ворога:
«Протягом багатьох років радикальний і корумпований істеблішмент вилучав владу і багатства наших громадян», «він не захищає законослухняних американських громадян, але надає притулок і захист небезпечним злочинцям, багато яких з в'язниць та з психіатричних установ», «У мене є мандат... змінити жахливу зраду і всі ці численні зради, що мали місце», «ми розпочнемо процес повернення мільйонів і мільйонів кримінальних іноземців назад до їхніх місць», " ... [інші країни] з нами поводились дуже погано", "В останні роки наша нація сильно постраждала", "Америку знову поважатимуть і захоплюватимуться нею".
Ну і, звичайно, куди ж без самовозвеличення: "Мене врятував Бог, щоб знову зробити Америку великою" та "Наші президентські вибори запам'ятаються, як найбільші та найважливіші вибори в історії нашої країни".
А от із останньою фразою я погоджуюсь на усі 100%. Тому що все те, що почалось нестись після вступу на пост президента США Дональда Трампа — це безпрецендентно, це загрозливо і це — дуже страшно. Боже, збережи Америку!
Адже, і риторика, і перші дії на посту, і озвучені плани, і тенденції — це класичний, незакамуфльолваний і прозорий, наче сльоза, фашизм. Фашизм, що визрівав давно. Фашизм, що опирається на кілька фундаментальних стовпів в американському суспільстві, найголовнішим із яких є цифрові технології та технологічні олігархи-мільярдери. Ми усі лише на початку його становлення в Сполучених Штатах Америки. І, дай бог, щоб він не розвинувся у жахливого монстра та не відкинув нашу цивілізацію у пітьму.
Чому я зробив такі висновки? А ось це я спробую розповісти у наступних текстах. І хочу додати: нам ні в якому разі не потрібно опускати руки. Тому: донатимо на ЗСУ, донатимо і ще раз донатимо.
TEXHOФAШИЗM
(Частина перша: Налаштування оптики.)
Ану, признайтесь мені, але тільки чесно: перше, що ви подумали, коли все це почалось — це те, що дідо просто їбанувся. Або зранку вчасно не випив таблетки. Або, просто, йому щось в голову стрельнуло, а назавтра його обов'язково попустить. А потім все частіше стала з'являлась нав'язлива думка, що ви одного разу прокинетесь, а усього цього немає, не існує. Що все це просто сон. Дурний ідіотський кошмарний сон. Думали ж про таке, чи не так?
Бо мозок звичайної адекватної людини ну ніяк не хоче вірити, що та дичина, яка зараз продукується за "прекрасним океаном"(с), в дійсності відбувається. Бідний мозок протестує і відчайдушно намагається блокувати чи якось раціонально пояснити все те, що діється в Сполучених Штатах Америки в цілому і по відношенню до України зокрема. Адже складається дивне враження, що хтось в якості божевільного експерименту випустив порулити найбільшою країною у світі пацієнтів психіатричної лікарні. Чи діти із оповідання "Діти кукурудзи" якимсь химерним чином подорослішали та вибрали президентом Того, Хто Обходить Ряди. А ми, українці, кожного Божого дня живемо в доведеній до абсурду грі "Мафія": Україна засинає — прокидається Дональд Трамп.
Звісно, ми тут в Україні не просто обурені ударом в спину від уряду Сполучених Штатів Америки. Ми не просто шоковані відмовою від зобов'язань нашого найпотужнішого союзника, який одним махом перекреслив три десятки років добропорядних відносин між нами, а потім, на додачу, іще три роки неймовірно плідної союзницької співпраці в умовах повномасштабної війни. Нас реально рве на шмаття від рівня брехні, підлості та ницості по відношенню до нас. Невже ми після стількох років запеклого опору московській погані, яка увірвалась у наш мирний дім, на це заслуговуємо? Невже на це заслуговують наші діти та онуки? Так недовго втратити віру не лише в людей, але, навіть, в ті фундаментальні речі, які формують наше суспільство — в справедливість, в гідність, у взаємоповагу та в любов, як універсальний конструкт, в цілому.
Але, щоб трохи вас заспокоїти (якщо звісно від цього стане легше), то ми, насправді, не є одинокими на цьому феєричному "празнікє жизні" одного рудого нью-йоркського афериста й покидька. Адже, він та його оточення повністю перекреслюють не лише відносини з Україною, але і свої союзницькі відносини та обов'язки в цілому — з Європою та Північною Америкою, із Японією та Південною Кореєю. На черзі Близький Схід, Ізраїль, Тайвань, Австралія та всі інші "лохи", які колись повірили США.
Більше того, ми, українці, насправді граємо лише невелику допоміжну роль у цьому театрі абсурду та божевілля. Роль лакмусового папірця. Бо явище, з яким ми усі стикнулись, настільки для 21-го століття нове, настільки масштабне і настільки буде мати далекосяжні наслідки, що наше обурення — це ніщо поряд із тим шоком та потрясіннями, які очікують на світ в цілому. Ми просто не уявляємо собі масштабів майбутніх руйнувань — репутаційних, інституційних, цивілізаційних, культурних, демографічних — які чекають на людство, якщо ми, мешканці планети Земля, зараз злякаємось і закриємо на все це очі. Якщо ми умиємо руки та увімкнемо такий собі внутрішній Don`t Look Up.
Але найбільша катастрофа, щоб ви розуміли, чекає точно не на нас. Найбільша катастрофа чекає... на самі Сполучені Штати Америки. Це буде не лише втрата звання світового гегемона. Не лише втрата лідерства серед демократичних країн. Це буде втрата морального, інтелектуального, культурного та, врешті решт, фінансового та економічного лідерства. Це буде таке собі падіння Люцифера, який зрадив Божий задум. Сама драма цього гріхопадіння потягне за собою просто цунамі некерованих та непрогнозованих процесів у самих Сполучених Штатах. Якщо, звісно, цю руйнацію хтось вчасно не зупинить.
Тому, надзвичайно важливо всі ці дивні явища в США не лише усвідомити. Не лише зафіксувати. Не лише класифікувати. Надзвичайно важливо проаналізувати причини виникнення та наявність поживних середовищ, які живлять цю американську двіжуху. Важливо, також, зрозуміти динаміку та напрямки розвитку метастаз цієї пухлини, а найважливіше — передбачити наслідки та попередити виникнення подібних процесів у нас в Європі. Бо, як ми знаємо, Україна — це Європа і нам тут жити. А жити ми плануємо довго.
Тому зараз я цей текст це пишу свідомо. Тому я про це наголошую і наголошуватиму надалі. Тому я закликаю не просто до розуміння того, що відбувається, але й до дій. На основі цих знань ми просто зобов'язані сформувати методи та прийоми боротьби із тими явищами, які зараз роз'їдають Америку та загрожують нашому існуванню. І ми, українці, маємо стати для всіх прикладом і однозначно бути на вістрі боротьби проти цього явища. Бо із подібним ми уже багато років запекло воюємо.
Та, бляха, що це за явища та процеси, спитаєте ви? І куди ти, черговий умнік, хилиш? І де ти, мать його так, був раніше?
Признаюсь чесно, спершу я вважав, що весь той бруд та звинувачення у бік кандидата в президенти США Дональда Джона Трампа — це здебільшого передвиборча риторика та такий собі чорний піар конкурентів задля чисто електоральної переваги. Звісно, всередині сильно муляло від цього передвиборчого шабашу, але знайомі прихильники Трампа у США наперебій заспокоювали, що "це все вибори. Це у нас так завжди. Йому просто потрібна перемога. От побачиш: прийде Трамп і завалить Україну зброєю, бо він краще Байдена" і все в такому ж дусі. Все було б спокійно, але потягнула мене нечиста краєм вуха послухати інаугураційну промову нового президента США. Інавгурація в Сполучених Штатах це завжди величне шоу, а перше звернення нового лідера по факту формує напрямок руху країни на наступні чотири роки. І тут...
"... Золота епоха Америки починається прямо зараз! ..." — мене вдарило неначе током. В голові почали крутитись флешбеки та відсилки до першої половини 20-го століття: "Тисячолітній Райх", "вища цивілізація", "велич нації", тощо. Все те, що дуже часто озвучував у своїх полум'яних промовах зовсім інший оратор, зовсім інший лідер зовсім іншої нації в зовсім іншу епоху. Це дещо нажахало і промову 20-го січня до кінця я дослухати не зміг. Трохи пізніше я її роздрукував і мої підозри підтвердились. Я мріяв помилитись, але...
"Ми будемо предметом заздрощів і більше не дозволимо використовувати себе", "Наш суверенітет буде повернуто", "Америка стане більшою, сильнішою і набагато винятковішою", "Ми знову побудуємо найсильнішу армію, яку коли-небудь бачив світ", "настав час... знову діяти... з силою найвеличнішої цивілізації в історії", "Ми поведемо націю до нових висот перемоги і успіху. Ми не будемо стримані", "Амбіції — це життєва сила великої нації. Прямо зараз наша нація амбітніша, ніж будь-яка інша нація", "Від сьогодні США будуть вільною, суверенною та незалежною нацією", "Наша золота епоха тільки починається" і т.д.
Звісно, спершу це все можна оцінити просто, як якусь дичину. Більш зважені люди сприймуть цей потік свідомості всього-на-всього як пафосну риторику. Але ця риторика має цілком конкретну мету. Вона викривлює реальність. Вона штучно принижує американський народ, принижує велику американську націю, принижує Сполучені Штати Америки. Принижує виключно для однієї задачі — розхитати та розколоти американське суспільство. Бо в інаугураційній промові паралельно йде інше — чітке і цілеспрямоване змальовування образу ворога:
"Протягом багатьох років радикальний і корумпований істеблішмент вилучав владу і багатства наших громадян", "він не захищає законослухняних американських громадян, але надає притулок і захист небезпечним злочинцям, багато яких з в'язниць та з психіатричних установ", "У мене є мандат... змінити жахливу зраду і всі ці численні зради, що мали місце", "ми розпочнемо процес повернення мільйонів і мільйонів кримінальних іноземців назад до їхніх місць", " ... [інші країни] з нами поводились дуже погано", "В останні роки наша нація сильно постраждала", "Америку знову поважатимуть і захоплюватимуться нею".
Ну і, звичайно, куди ж без самовозвеличення: "Мене врятував Бог, щоб знову зробити Америку великою" та "Наші президентські вибори запам'ятаються, як найбільші та найважливіші вибори в історії нашої країни".
А от із останньою фразою я погоджуюсь на усі 100%. Тому що все те, що почалось нестись після вступу на пост президента США Дональда Трампа — це безпрецедентно, це загрозливо і це — дуже страшно. Боже, збережи Америку!
Адже, і риторика, і перші дії на посту, і озвучені плани, і тенденції — це класичний, не закамуфльований і прозорий, наче сльоза, фашизм. Фашизм, що визрівав давно. Фашизм, що опирається на кілька фундаментальних стовпів в американському суспільстві, найголовнішим із яких є цифрові технології та технологічні олігархи-мільярдери. Ми усі лише на початку його становлення в Сполучених Штатах Америки. І, дай бог, щоб він не розвинувся у жахливого монстра та не відкинув нашу цивілізацію у пітьму.
Чому було зроблено такі висновки? А ось це я спробую донести у наступних текстах. І хочу додати: нам ні в якому разі не потрібно опускати руки. Тому: донатимо на ЗСУ, донатимо і ще раз донатимо.
Yaroslav Deneka
TEXHOФAШИЗM
(Частина перша: Налаштування оптики.)
Ану, признайтесь мені, але тільки чесно: перше, що ви подумали, коли все це почалось — це те, що дідо просто їбанувся. Або зранку вчасно не випив таблетки. Або, просто, йому щось в голову стрельнуло, а назавтра його обов'язково попустить. А потім все частіше стала з'являлась нав'язлива думка, що ви одного разу прокинетесь, а усього цього немає, не існує. Що все це просто сон. Дурний ідіотський кошмарний сон. Думали ж про таке, чи не так?
Бо мозок звичайної адекватної людини ну ніяк не хоче вірити, що та дичина, яка зараз продукується за "прекрасним океаном"(с), в дійсності відбувається. Бідний мозок протестує і відчайдушно намагається блокувати чи якось раціонально пояснити все те, що діється в Сполучених Штатах Америки в цілому і по відношенню до України зокрема. Адже складається дивне враження, що хтось в якості божевільного експерименту випустив порулити найбільшою країною у світі пацієнтів психіатричної лікарні. Чи діти із оповідання "Діти кукурудзи" якимсь химерним чином подорослішали та вибрали президентом Того, Хто Обходить Ряди. А ми, українці, кожного Божого дня живемо в доведеній до абсурду грі "Мафія": Україна засинає — прокидається Дональд Трамп.
Звісно, ми тут в Україні не просто обурені ударом в спину від уряду Сполучених Штатів Америки. Ми не просто шоковані відмовою від зобов'язань нашого найпотужнішого союзника, який одним махом перекреслив три десятки років добропорядних відносин між нами, а потім, на додачу, іще три роки неймовірно плідної союзницької співпраці в умовах повномасштабної війни. Нас реально рве на шмаття від рівня брехні, підлості та ницості по відношенню до нас. Невже ми після стількох років запеклого опору московській погані, яка увірвалась у наш мирний дім, на це заслуговуємо? Невже на це заслуговують наші діти та онуки? Так недовго втратити віру не лише в людей, але, навіть, в ті фундаментальні речі, які формують наше суспільство — в справедливість, в гідність, у взаємоповагу та в любов, як універсальний конструкт, в цілому.
Але, щоб трохи вас заспокоїти (якщо звісно від цього стане легше), то ми, насправді, не є одинокими на цьому феєричному "празнікє жизні" одного рудого нью-йоркського афериста й покидька. Адже, він та його оточення повністю перекреслюють не лише відносини з Україною, але і свої союзницькі відносини та обов'язки в цілому — з Європою та Північною Америкою, із Японією та Південною Кореєю. На черзі Близький Схід, Ізраїль, Тайвань, Австралія та всі інші "лохи", які колись повірили США.
Більше того, ми, українці, насправді граємо лише невелику допоміжну роль у цьому театрі абсурду та божевілля. Роль лакмусового папірця. Бо явище, з яким ми усі стикнулись, настільки для 21-го століття нове, настільки масштабне і настільки буде мати далекосяжні наслідки, що наше обурення — це ніщо поряд із тим шоком та потрясіннями, які очікують на світ в цілому. Ми просто не уявляємо собі масштабів майбутніх руйнувань — репутаційних, інституційних, цивілізаційних, культурних, демографічних — які чекають на людство, якщо ми, мешканці планети Земля, зараз злякаємось і закриємо на все це очі. Якщо ми умиємо руки та увімкнемо такий собі внутрішній Don`t Look Up.
Але найбільша катастрофа, щоб ви розуміли, чекає точно не на нас. Найбільша катастрофа чекає... на самі Сполучені Штати Америки. Це буде не лише втрата звання світового гегемона. Не лише втрата лідерства серед демократичних країн. Це буде втрата морального, інтелектуального, культурного та, врешті решт, фінансового та економічного лідерства. Це буде таке собі падіння Люцифера, який зрадив Божий задум. Сама драма цього гріхопадіння потягне за собою просто цунамі некерованих та непрогнозованих процесів у самих Сполучених Штатах. Якщо, звісно, цю руйнацію хтось вчасно не зупинить.
Тому, надзвичайно важливо всі ці дивні явища в США не лише усвідомити. Не лише зафіксувати. Не лише класифікувати. Надзвичайно важливо проаналізувати причини виникнення та наявність поживних середовищ, які живлять цю американську двіжуху. Важливо, також, зрозуміти динаміку та напрямки розвитку метастаз цієї пухлини, а найважливіше — передбачити наслідки та попередити виникнення подібних процесів у нас в Європі. Бо, як ми знаємо, Україна — це Європа і нам тут жити. А жити ми плануємо довго.
Тому зараз я цей текст це пишу свідомо. Тому я про це наголошую і наголошуватиму надалі. Тому я закликаю не просто до розуміння того, що відбувається, але й до дій. На основі цих знань ми просто зобов'язані сформувати методи та прийоми боротьби із тими явищами, які зараз роз'їдають Америку та загрожують нашому існуванню. І ми, українці, маємо стати для всіх прикладом і однозначно бути на вістрі боротьби проти цього явища. Бо із подібним ми уже багато років запекло воюємо.
Та, бляха, що це за явища та процеси, спитаєте ви? І куди ти, черговий умнік, хилиш? І де ти, мать його так, був раніше?
Признаюсь чесно, спершу я вважав, що весь той бруд та звинувачення у бік кандидата в президенти США Дональда Джона Трампа — це здебільшого передвиборча риторика та такий собі чорний піар конкурентів задля чисто електоральної переваги. Звісно, всередині сильно муляло від цього передвиборчого шабашу, але знайомі прихильники Трампа у США наперебій заспокоювали, що "це все вибори. Це у нас так завжди. Йому просто потрібна перемога. От побачиш: прийде Трамп і завалить Україну зброєю, бо він краще Байдена" і все в такому ж дусі. Все було б спокійно, але потягнула мене нечиста краєм вуха послухати інаугураційну промову нового президента США. Інавгурація в Сполучених Штатах це завжди величне шоу, а перше звернення нового лідера по факту формує напрямок руху країни на наступні чотири роки. І тут...
"... Золота епоха Америки починається прямо зараз! ..." — мене вдарило неначе током. В голові почали крутитись флешбеки та відсилки до першої половини 20-го століття: "Тисячолітній Райх", "вища цивілізація", "велич нації", тощо. Все те, що дуже часто озвучував у своїх полум'яних промовах зовсім інший оратор, зовсім інший лідер зовсім іншої нації в зовсім іншу епоху. Це дещо нажахало і промову 20-го січня до кінця я дослухати не зміг. Трохи пізніше я її роздрукував і мої підозри підтвердились. Я мріяв помилитись, але...
"Ми будемо предметом заздрощів і більше не дозволимо використовувати себе", "Наш суверенітет буде повернуто", "Америка стане більшою, сильнішою і набагато винятковішою", "Ми знову побудуємо найсильнішу армію, яку коли-небудь бачив світ", "настав час... знову діяти... з силою найвеличнішої цивілізації в історії", "Ми поведемо націю до нових висот перемоги і успіху. Ми не будемо стримані", "Амбіції — це життєва сила великої нації. Прямо зараз наша нація амбітніша, ніж будь-яка інша нація", "Від сьогодні США будуть вільною, суверенною та незалежною нацією", "Наша золота епоха тільки починається" і т.д.
Звісно, спершу це все можна оцінити просто, як якусь дичину. Більш зважені люди сприймуть цей потік свідомості всього-на-всього як пафосну риторику. Але ця риторика має цілком конкретну мету. Вона викривлює реальність. Вона штучно принижує американський народ, принижує велику американську націю, принижує Сполучені Штати Америки. Принижує виключно для однієї задачі — розхитати та розколоти американське суспільство. Бо в інаугураційній промові паралельно йде інше — чітке і цілеспрямоване змальовування образу ворога:
"Протягом багатьох років радикальний і корумпований істеблішмент вилучав владу і багатства наших громадян", "він не захищає законослухняних американських громадян, але надає притулок і захист небезпечним злочинцям, багато яких з в'язниць та з психіатричних установ", "У мене є мандат... змінити жахливу зраду і всі ці численні зради, що мали місце", "ми розпочнемо процес повернення мільйонів і мільйонів кримінальних іноземців назад до їхніх місць", " ... [інші країни] з нами поводились дуже погано", "В останні роки наша нація сильно постраждала", "Америку знову поважатимуть і захоплюватимуться нею".
Ну і, звичайно, куди ж без самовозвеличення: "Мене врятував Бог, щоб знову зробити Америку великою" та "Наші президентські вибори запам'ятаються, як найбільші та найважливіші вибори в історії нашої країни".
А от із останньою фразою я погоджуюсь на усі 100%. Тому що все те, що почалось нестись після вступу на пост президента США Дональда Трампа — це безпрецедентно, це загрозливо і це — дуже страшно. Боже, збережи Америку!
Адже, і риторика, і перші дії на посту, і озвучені плани, і тенденції — це класичний, не закамуфльований і прозорий, наче сльоза, фашизм. Фашизм, що визрівав давно. Фашизм, що опирається на кілька фундаментальних стовпів в американському суспільстві, найголовнішим із яких є цифрові технології та технологічні олігархи-мільярдери. Ми усі лише на початку його становлення в Сполучених Штатах Америки. І, дай бог, щоб він не розвинувся у жахливого монстра та не відкинув нашу цивілізацію у пітьму.
Чому було зроблено такі висновки? А ось це я спробую донести у наступних текстах. І хочу додати: нам ні в якому разі не потрібно опускати руки. Тому: донатимо на ЗСУ, донатимо і ще раз донатимо.
