Чи відчували ви, як пахне вранішня роса, рясно скроплена нічним зорепадом Персеїдів? Чи вдихали ви у спеку дивовижні пахощі різнотрав'я із ледь вловимим духом порепаних спілих яблук у бабусиному садку? Чи всотували ви п'янкий подих надвечір'я, коли розімліле сонце пірнає за обрій, а тонкий серпанок місяця танцює під несамовитий спів цвіркунів? І всюдисущі фантастичні аромати, наче пряні ноти цього незрівнянного вечірнього співу. Це так наливається соком кінець літа. Це так буяє він — серпень місяць. Це він — серпень — так несамовито пахне.
А от тепер дайте відповідь: чи знаєте ви, як пахне... август? Той, що теж в кінці літа. Невже ніколи того августа не нюхали? О, він теж незабутній, бо незрівнянно відгонить... кіптявою та димом. А ще від нього пре пліснявою та гниллю. Тхне трупами та горілим м'ясом. Смердить страхом та відчаєм. Смертю та занепадом.
Місяць август такий же «загадачний», як «руская душа» в творах Толстоєвського. Бо просякнутий тим же хамством та цинізмом, безалаберністю та похуїзмом, підлістю та нестримною тягою убивати й руйнувати. Август — це «рускій мір» у всій своїй неприборканій красі.
Що, не знали цього? А ви спитайте у типового російського обивателя, який до всрачки ненавидить, коли в Україну приходить благословенний серпень, а на Росію — «черный месяц август». Більше того, від самого факту очікування августа, що ФСБшний кремлівський маніяк, що російські еліти, що звичайне російське народонасєлєніє, щороку впадає в ступор та злякано ховається по норам. Та ви самі б вдарились у конспірологію, якби пережили те, що у серпні вони.
Серпень 1991-го став для Володимира Путіна і для мільйонів росіян, катастрофою та крахом всіх надій. Саме того місяця було повністю зруйноване їхнє життя — плани, цілі, ідеї, життєві орієнтири та все їхнє майбутнє. 19-22 серпня в Москві провалився путч, організований реакціонерами із радянської номенклатури, після чого радянські республіки конвеєром стали оголошувати себе незалежними державами. Серед них 24-го числа проголосила свою незалежність і Україна. Як результат, юридично СРСР до грудня ще зберігся, але по факту саме в серпні 1991-го він існувати уже перестав. Пізніше Путін назве розпад Радянського Союзу «наибольшей геополитической катастрофой века», а росіяни, спершу пошепки, а потім голосніше, заговорять про «серпневе прокляття». Бо в наступні роки «черный август» покаже себе у всій своїй красі. А як могло бути інакше в обрубку Імперії, що догниває та розповзається, наче, труп? Самі оцініть:
1992-й рік: 14 серпня президент Єльцин починає ваучерну приватизацію в Росії, чим провокує конфлікт з парламентом. Це рішення Єльцина сприяє різкому збагаченню оточення президента за рахунок решти населення. Одним словом, росіян тупо кидають на бабки і в РФ починається епоха олігархії.
Паралельно, того ж таки 14 серпня Російська Федерація провокує свою першу війну на пострадянському просторі — в Абхазії. Це дуже заходить російському керівництву і вже 22 серпня в цей конфлікт, при негласній підтримці російської армії, влазять так звані «кавказькі добровольці». Пізніше ця ублюдочна схема гібридної війни буде опробована ще не один раз, в тому числі в 2014-му на Донбасі.
1993-й рік: 19 серпня президент Єльцин перестає шукати компроміси і звинувачує Вєрховний Совєт РФ у загрозі безпеці Росії. Ця заява провокує перехід конституційної кризи (яка продовжується іще з серпня 1992-го, див. вище) в збройні сутички в Москві уже восени. Як наслідок: розгін непокірного парламенту та повна узурпація влади президентом.
1994-й рік: 04 серпня — крах фінансової суперпіраміди МММ та 25 серпня крах піраміди «Тібет». Мільйони росіян знову кидають на бабки (див.1992-й). Й, звісно ж, в тому, що сталось, ніхто не винен.
На додачу, 04 серпня стається авіакатастрофа в Читінській області, 07 серпня — прорив дамби в Башкортостані, 11 серпня — аварія поїзда на Білгородщині. Маса загиблих. Перші ластівки серйозних техногенних катастроф, які дуже люблять прилітати саме в серпні. «Толі єщьо будєт ойойой!»
10 серпня — з'їзд чеченського народу оголошує, що у разі російської агресії, Чечня буде відстоювати свою незалежність зі зброєю в руках. Початок чеченського опору. Що буде далі — ви вже знаєте.
1995-й рік: 24 серпня — обвал ринку міжбанківських кредитів. 28% банків в Російській Федерації припиняють роботу. Здається, когось знову кинули на бабки. А в Чечні в цей час уже вирує війна
1996-й рік: 06-22 серпня — штурм Грозного чеченськими збройними формуваннями, який зненацька закінчується звільненням міста від російських військ. 31 серпня підписуються Хасав'юртські угоди, в яких закріплюється поразка Росії в Першій Чеченській війні. На закуску, 20 серпня відбувається теракт в Махачкалі. А 29 серпня на Шпіцбергені розбивається російський Ту-154 (141 загиблий) — найбільша авіакатастрофа на території Норвегії.
1998-й рік: 17 серпня — так званий «чорний понеділок», уряд Російської Федерації оголошує дефолт. Дефолт приводить просто до катастрофічних наслідків в російській економіці. І, здається, хтось когось знову розвів на бабки.
1999-й рік: 09 серпня на політичну арену виходить наш Вова Путін, бо стає виконуючим обов'язки Голови Уряду РФ. В цей же самий день Борис Єльцин оголошує його своїм наступником. Якщо ретроспективно, то це, на мою думку, і є найбільша катастрофа в історії нової Росії, бо чувак впевнено поведе Росію до загибелі.
А 07 серпня, якраз за два дні до призначення Путіна, загони чеченських польових командирів Басаєва і Хаттаба вдираються в Дагестан, що фактично дає старт Другій чеченській війні. Вже потім стане відомо, що це вторгнення було спеціально спровоковане ФСБ саме з наміром розв'язати війну із Чечнею та мало на меті, аби хворий та немічний Єльцин якнайшвидше прийняв рішення щодо наступника на користь ставленика ФСБ,босам він уженіяк не справлявся із викликами. Російська журналістка Анна Політковська, яка оприлюднює дану інформацію, буде пізніше вбита Рамзаном Кадировим у якості подарунка для Путіна на день його народження. Бо не треба пхати носа, куди не слід.
Після отримання Путіним владних повноважень зразу ж починається те, що дозволить цьому ФСБному покручу самоствердитись та одноосібно правити Росією наступні десятиліття — уже 31 серпня стається перший пробний теракт на Манежній площі в Москві. З цього серпневого дня Москва і вся Росія поринають у терористичний ФСБшний жах — з вересня підуть вибухи в житлових будинках.
2000-й рік: 08 серпня — теракт із великою кількістю жертв в переході на Пушкінській площі в Москві. Звичайна августовська буденність російської столиці.
12 серпня — катастрофа на атомному підводному човні «Курськ». Путін до 18 серпня забиває болт на ситуацію, бо у нього релакс і відпустка. Через що рішення про порятунок човна не приймається і екіпаж гине. Та й насрать: м'ясо — воно і на підводному човні м'ясо.
27 серпня — горить Останкінська вежа в Москві. У московитів тиждень ломка від відсутності працюючого телевізора.
2002-й рік: 19 серпня в Чечні збито вертоліт Мі-8 — найбільша в світі авіакатастрофа гелікоптера (127 загиблих). Друга війна в Чечні у самому розпалі.
2003-й рік: 01 серпня — теракт із десятками жертв у військовому госпіталі в Моздоку; 30 серпня тоне атомний підводний човен К-159 — привид «Курська» все не дає Путіну спокою.
2004-й рік: 21 серпня — невдала атака чеченськими формуваннями Грозного; 24 серпня — одночасні теракти за допомогою смертників, які приводять до падіння двох літаків: Ту-154 в Ростовській обл. і Ту-134 в Тульській обл.. Гори загиблих. І як продовження цього кривавого серпня — 01 вересня жахливий теракт у школі в Беслані. Путін, як завжди, тупить і жжот нєпадєцкі.
2005-й рік: 04 серпня тоне підводний рятувальний батискаф АС-28. «Курськ», ти, курва, вспокоїшся чи нє?
2006-й рік: 21 серпня — черговий масовий теракт в Москві на Черкізовському ринку; 22 серпня — авікатастрофа російського Ту-154 під Донецьком. Август продовжує фестивалити.
2008-й рік: Подія 08.08.2008 — Росія вдирається в Грузію. Перше відкрите вторгнення вже регулярних, а не гібридних, російських військ в пострадянську країну. Росія, нарешті, відчуває смак крові. Як ви думаєте, хто буде наступний?
2009-й рік: 17 серпня — кривавий теракт в Назрані (Інгушетія). І в цей же день відбувається найбільша техногенна катастрофа в новітній історії Росії — аварія на Саяно-Шушенській ГЕС із масою жертв та частковим руйнуванням електростанції. Аварія справляє значний негативний вплив на економіку Російської Федерації.
2010-й рік: Аномальна спека в РФ — весь серпень Росія горить. Площі пожеж складають більше 500тис. гектарів. Палає 20 регіонів. Спалено тисячі будинків і 127 населених пунктів. Десятки загиблих. Катастрофічна екологічна ситуація. Різкий стрибок захворювань. Під загрозою врожай. 15 серпня Росія припиняє експорт зерна. Через що у світі різко ростуть ціни на продовольство. Наслідком чого стають заворушення на Близькому Сході та починається «Арабська весна». Август, сука, астанавісь, твою мать!
2013-й рік: в серпні досягає своїх максимальних позначок катастрофічна повінь на річці Амур — найбільша за 120 років. В п'яти регіонах зруйновано будинки, дороги та населені пункти. Постраждало більше 50тис. людей.
2014-й рік: 23-24 серпня — відкрите вторгнення російської регулярної армії на Схід України. Армія РФ окуповує Новоазовськ. Іловайський котел. Черговий август, чергова війна і чергова кров — тепер уже українська. Багато крові. Ріки крові. Із того моменту та до сьогоднішнього дня на Донбасі міцно утверджується «рускій мір», тобто настає суцільний російський місяць август зі всіма його атрибутами — війною, терактами, трупами і деградацією.
Але чому, все таки, серпень? Що це за кривава серпнева аномалія така? Чому саме в кінці літа Росії наче пороблено? Багато хто задавав собі ці питання і всіляко намагався їх пояснити. Пояснювали і традиційною літньою розслабленістю. І піком сезону відпусток, коли можна безконтрольно мутити схеми і чинити дичину. І ситуативним збігом обставин. І родовим прокляттям, кармою чи іншою маячнею.
Все це, наче, і логічно, але ніяк не пояснює, чому саме місяць серпень став таким знаковим для однієї із найогидніших імперій в історії людства — Російської. Таке враження, наче, саме в ці літні дні відбувається виверження глибинної інфернальної енергії, котру ця наскрізь прогнила злочинна імперія накопичує протягом календарного року. Бо чомусь саме в серпні російське одоробло здійснювало найогидніші та наймерзенніші злочини у своїй історії. А за одно, наче бумерангом, саме в серпні платило власну криваву ціну за свої звірячі вчинки. Посудіть самі:
01 серпня 1914-го — Росія вступає у Першу світову війну. І уже 26-30 серпня 1914-го — жахлива поразка російських військ під Таненбергом (Східна Пруссія). Серпень 1915-го — великий відступ царської армії на Західному фронті, втрата Польщі.
07 серпня 1932-го — поява постанови уряду СРСР «Про охорону майна...», або так званий сумнозвісний «Закон про п'ять колосків», який кратно посилює репресії проти українського селянства і фактично стає основою для організації радянською владою штучного голоду в Україні. Уже зимою 1932-33-го в українських селах вируватиме Голодомор. Кількість жертв піде на мільйони.
05 серпня 1937-го вступає в силу постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», яка дає старт Великому терору в СРСР. Зразу ж відбуваються тотальні чистки та позасудові страти як радянської номенклатури, так і тисяч діячів національних меншин. Так, восени 1937-го в урочищі Сандармох (Карелія) розстріляно сотні українських вчених та митців — фактично, цвіт нації.
23 серпня 1939-го — підписання Пакту Молотова-Ріббентропа між СРСР та нацистською Німеччиною, який призводить до початку Другої Світової війни. Серпень 1941-го — серія катастрофічних поразок від наступаючої німецької армії із мільйонами полонених. Серпень 1942-го — крах радянського фронту на півдні і прорив нацистських армій до Сталінграда.
8 серпня 1945-го СРСР нападає на Японію уже після Хіросіми. Мета: під шумок японської поразки підпорядкувати собі країни східної Азії, наслідком чого стане ланцюговий прихід до влади кривавих комуністичних режимів у Китаї, Кореї, В'єтнамі. Камбоджі, тощо. — один кривавіший іншого.
20 серпня 1968-го — вторгнення СРСР в Чехословаччину для придушення «Празької весни». Радянське панування та консервування огидних комуністичних режимів у Центральній Європі до самого розпаду СРСР.
Як бачимо, усю свою мерзенну історію Росія сіє лише розруху, смерть та декаданс. І залишає за собою гори гівна та трупів. Тому не дивно, що прилетів бумеранг і за все прийшлось платити починаючи із феєричного серпня 1991-го.
Платить Росія і сьогодні — у палаючому серпні 2025-го. Платить за всі свої скоєні злочини. Поточні і минулі. Платить не лише трупами своїх солдат. Не лише знищення столітніх військових запасів та повним знищенням військової потуги. Не лише палаючими заводами і колапсом цілих галузей промисловості. Не лише демографією та втечею мізків. Не лише знищеною економікою та втечею інвестицій та капіталів. Не лише розривом економічних, культурних та просто людських зв'язків. Не лише репутацією та своїм місцем на карті світу.
Найголовніше те, що Росія платить за всі свої злочини своїм майбутнім, час якого для Росії невпинно спливає. Спливає, не зважаючи на конвульсії мерзенного Путіна, на потуги дегенерата Трампа, на підлість підступного Китаю чи на бездіяльність решти світу.
І гарантія цього — стійкість українських Збройних Сил та стійкість українського народу. Бо тільки ми, тільки кожен із нас може і здатен робити усе можливе, щоб наш благословенний і щедрий місяць серпень ніколи не перетворився для нас у нескінчений місяць август.
Тому горить і палає хай у них. Серпень, рідненький, не підведи! Ти ще тільки розпочався. Зроби так, щоб і цей август вони запам'ятали назавжди!
