Вітаю, дітки! От і підійшов до свого абсолютно нелогічного завершення вікопомний 2020-й рік. Чому до нелогічного, спитаєте ви? Бо якось дуже спокійно він, бляха, закінчується – ні, тобі, ніякого всесвітнього потопу, ні космічної планетарної катастрофи, ні, навіть, відставки Авакова. Правда, за кілька цих останніх годин все шо хош може статись. Особливо до дрижаків страшно чекати чергового вінценосного новорічного привітання. Бо раптом на екрані тілівізора вискочить уже знайоме прилизане та усміхнене цабе й впевненим еротично-підхрипуватим голосом вирішить знову «пообіцяти і зразу ж виконати»? І це ще пів біди, якщо воно пообіцяє збудувати двадцять шість космодромів, заснувати п`ять стаціонарних станцій на Марсі чи знайти вбивць у справі Шеремета – до подібного ми вже якось звикли. Трагедія настане, коли в цьому привітанні ми раптом почуємо сакраментальне «я устал, я ухажу…». Бо тоді…
Ага!!! Злякались?)) Бачу, бачу, що злякались. Ні, ні, не віднєкуйтесь)) Бо правильно робите, що боїтесь. Адже, як тільки щось подібне станеться – не має значення чи у цю ніч, чи опісля – то в наше й так неперебачуване життя остаточно припреться те, чого нам, простим українцям, бачити дуже і дуже б не хотілось. Те, що ми постійно очікуємо із жахом та обуренням. Те, від чого ми так натхненно й відчайдушно утікали, мудро голосуючи на виборах 2019-го. Й ім`я цій моторошній непроханій гості – реальність. Так, так, саме звичайна нудна пересічна реальність, в цьому випадку, виб`є з ноги двері в нашу хату та нагло завалить в брудних кірзачах у наше стерилізоване телевізором й шаріями світосприйняття. Хіба нам цього треба? Хіба про це ми мріяли, запоєм ковтаючи сезон за сезоном «Сватів» та «Слугу Народу»? Хіба для цього ми слізно молились на зелені біг-борди та енергійно рефлексували на емоційні відосіки? Отож бо й воно.
Але найстрашніше, що може статись – це те, що може припинити свої гастролі чи не найуспішніший театр народної самодіяльності в нашій історії. Театр, який влаштував нам у минулому році такий каскад небачених феєричних шоу, що не залишив в Україні жодної байдужої людини. Навіть не так – зробив кожного громадянина учасником цих яскравих та видовищних спектаклів. Адже, як кажуть: якщо ви не займаєтесь художньою самодіяльністю, то рано чи пізно художня самодіяльність обов`язково займеться вами. Тому шекспірівське «весь світ театр, а люди в нім актори» в українських реаліях легко трансформувалось у кварталівське «все КВН, а хто не в нім – лошари». Трансформувалось і розродилось у 2020-му році таким феєричним КВН-концертом, який за розмахом затьмарив усі здобутки Маслякова разом взяті.
Весь минулий рік керівник театру квартальної самодіяльності, разом із свої продюсером, трупою акторів й табуном сценаристів, натхненно для нас творили, збуджували наші емоції та виводили багатьох із політичної прострації. То фігня, що більшість їхніх творінь змахували на дічь, треш, тупість та угар. Але ж пацани старались. Щиро старались створити для нас фантастичний світ щастя, миру та турботи. Писались сценарії. Креативили костюмери та декоратори. Вискакували зі штанів оператори та режисери. Зі всіх сил пижився та пихтів головний актор – він же ідейний натхненник цього балагану. І все лише для одного – для того, щоб створити нам безперервний чудовий настрій та відволікти нас від тягот буденного життя.
А за одно відволікти від дурних питань, хто тепер наживається на війні? У кого найдовші кортежі та найкоротша пам`ять щодо обіцянок? Хто торгує посадами і зараз багатіє на схемі «Ротердам +»? Хто розікрав держрезерви і тупо роздерибанив ковідний фонд? Хто повністю провалив боротьбу із пандемією, але нормально так піднявся на дорогах? Хто бездоказово ув`язнив активістів по справі Шеремета і влаштував тотальний судовий бєспрєдєл? Хто розігнав інвесторів, спричинив падіння промислового виробництва й торпедував держбюджет на мільярди й мільярди гривень? Хто звільняє із армії професіоналів та заміняє їх ідіотами та аферистами? Хто зливає інформацію ворогу та зустрічався із ним в Омані, щоб «дагаварітса гдєта пасрєдінє»? Хто безперестанку плює на українську Конституцію, на юриспруденцію й на елементарну логіку? Хто убив Еріку? І від багатьох інших нікому непотрібних та безтолкових питань.
Зате ніщо в Україні не зрівняється із такими геніальними речами, як «Велике будівництво». Бачили, які в нас дороги? Отож бо. А тепер добавте сюди й інші прекрасно прописані сценарії. Приміром, сценарій зомбіапокаліпсису в Санжарах. Пригодницького фільму із терористом в київському «Універсал Банку». Сюжет карколомного тріллєра із захопленням заручників у Луцьку, і т.д., і т.п.. Ви навіть не уявляєте, скільки було потрачено зусиль, нервів та поту, щоб усе це прописати, відрепетирувати й додати дрібку імпровізації. А все для того, щоб зробити наше життя яскравим та незабутнім.
Тому сьогодні у Новорічну ніч я закликаю вас: давайте встанемо разом на захист нашого інтелектуального спокою та скажемо тверде «Ні!» тим мерзотникам, які заставояють нас думати, аналізувати й постійно намагаються відкривати нам на все очі. Хто казав, що нам це треба? Давайте покажемо їм разом дулю і зробимо все можливе для того, щоб наступний, 2021-й рік, порадував нас набагато кращими сценаріями та новими живими емоціями.
З Новим Роком! З Новим Щастям! Правда, нам би хоч це щастячко якось пережити, але то вже таке...
