5ea467a015038.jpg

– А я от вірю, що все у нас буде добре! І вірю, що у Нього усе обов`язково вийде! Інакше Він би не йшов в президенти! – знайомий сантехнік обдав мене спокійним теплим поглядом із легкою посмішкою посвяченого в глибоке політичне таїнство гуру. Й підводячи підсумок нашої розмови, яка в дійсності відбувалась ще у травні доленосного 2019-го, добавив обеззброюючий аргумент:

– Тим більше Він так класно в серіалі зіграв – я всі серії дивився. І для мене це було як справжнє Одкровення.

Останніми словами я був принижений, розчавлений та рішуче відправлений додому замолювати смертні гріхи своєї політичної короткозорості та культурно-масової обмеженості, хай святиться Ім`я Творця цього серіалу на віки вічні!

– Не потрібні мені твої аргументи! – волав на емоціях знайомий та зовсім не бідний бізнесмен, – І я нічого не хочу від тебе більше чути! Хіба ти не бачиш, який Він сучасний? А щодо передвиборчої програми, то Він її чудово в серіалі показав. І цього мені абсолютно достатньо! Все одно в Україні гірше, ніж зараз, бути вже не може – подивись які пенсії! А тарифи які! А зарплати…, – далі нестримним потоком, під акомпанемент віскі та шашличка з хамоном, ішли пророцтва та цитати із нового Святосеріального Євангелія від «Слуги народу», хай вічно моляться на Нього жертви зубожіння. Шах і мат мені, клятому Фомі невіруючому, за те що не зміг осягнути велич та глибину нової трьохсезонної благої вісті. Горіти мені в порохоботському пеклі за таке мерзенне маловірство і малодушне сприйняття Його Святого Непорочного Образу.

– А ти в курсі, що на тебе сусіди дуже ображаються? – зненацька випалила мені тими ж пам`ятними днями сусідка, коли ми гуляли разом із дітьми у дворі на майданчику, та дочекавшись мого здивованого погляду додала:

– Просто, ти у своїх текстах чіпляєш дуже святі для них речі. Так же не можна. Ти подумай над тим, що ти пишеш.

Звичайно ж, якби я не займався своїм диким фейсбучним блюзнірством та цинічним політичним святотатством, а взяв і повитирав би, приміром, ноги об якийсь там Томос, чи об Ав-ав-автокефалію, чи об Голодомор. Чи вульгарно б познущався ебонітовими палочками над актрісою із нємєцкіх фільмав для взрослих. То таких дуже ображених однозначно було б у кілька разів менше. Але я, така сволота, не робив цього, тому прямо на дитячому майданчику був морально знищений, стертий з лиця землі як політичний єретик та аморальний віровідступник, якого після спалення на багатті святої та непідкупної слуганародної інквізиції чекає геєнна вогняна й пекельні муки.

– От, побачиш, як скоро усе почне змінюватись! От побачиш! – знайома пара любителів високодуховних практик із шаленим ентузіазмом аплодувала розпуску Верховної Ради та дикому турборежиму, що почався після призову в парламент безликого сонму учнів та послідовників Великого Архістратига наших Мрій та втіленого у Плоті і Крові нового довгоочікуваного Месії.

– Ти, просто, навіть не уявляєш, які кардинальні зміни на нас чекають! – енергійно стрибали вони, дивлячись на мене, як на замшіле, відстале й заскорузле гівно, що не сприймає поступу Нового Світу та недостойний відчути подих Вітру Змін. Змін, які нас неодмінно, беззаперечно та невідступно чекають. Адже в наше життя прийшов після реінкарнації – Він! Абсолютно щирий та безкорисливий. Чесний та непідкупний. Енергійний та дотепний. Той, хто прийняв на себе неймовірну, ще ніким неоціненну ношу! Непідйомний священний тягар! За всіх нас! За вчителів та пенсіонерів. За зубожілих та ображених. За блохерів і бляхерів, нахерів і похерів. За всю Україну! І не просто так, а во ім`я Отця і Сина Зеленських та Святого Духа Коломойського, амінь!

Забігаючи наперед, думаю, що навіть оці мої знайомі не могли уявити рівня тих глибоко-карколомних та феноменально-кардинальних змін, що очікували нас рівно через рік. І слово звиздець в оцінці цих змін іще дуже і дуже культурно звучить. Як кажуть – бійся своїх бажань, бо вони можуть збутись буквально.

– Я знаю людську натуру і тому вірю, що саме Він ну точно не скурвиться! Але я ніяк не можу зрозуміти твоєї неприязні до Нього. Може, ти десь там біля кормушки пригрівся? Чи, просто, завідуєш Йому? – кілька місяців не міг заспокоїтись в переписці мій прожжоний досвідом та пошарпаний життям давній студентський друг. Так само як колись не міг він зрозуміти, чому я завжди відмовлявся покурити марихуану, чому критикував його за побутовий антисемітизм, чому пішов займатись бізнесом, а не знайшов собі «нармАльну работу. Он, сварщики, бачив яку зарплату получають? А оце твоє купи-продай, то всьо барижничество якесь», ну і далі в такому ж експертному дусі.

– Ми з тобою були із одного тіста, але ти взяв і прийняв сторону Зла! – саме таким був його остаточний вердикт. Бо лише таке пояснення змогло втиснутись у його систему цінностей: – Ти остаточно впав у моїх очах, бо став на сторону нєлюдєй! Тварєй, що 25 років гнобили цю країну!

Я навіть і не заперечував. Бо тепер картинка складалась остаточно. Адже на протилежному боці супроти чистого, благородного та юмарного Добра завжди має знаходитись цинічне, жорстоке та шоколадне Зло. Зло, яке обслуговують такі негідники й перевертні, як я. Зло, яке мріє вічно гнобити бідних та нещасних українців, підло відлучаючи їх від соціальної цицьки під назвою «халява», катуючи їх вимушеною участю в болючих реформах та ганебно примушуючи брати відповідальність за своє життя у свої ж власні руки. Як таке можна? На таке, однозначно, здатні лише нелюди і тварі. А крім того, тільки підле й безжальне інфернальне Зло стане нав`язувати суспільству оті сатанинські «Армія, Мова, Віра», замість таких звичних «Ковбаса, Свати, Кайдани». Анафема йому, анафема! Горіла хата, палала!...

…Пройшов рік. І потенційний культ, який під впливом потужних інформаційно-пропагандистських атак вимальовувався у головах простих українських посполитих, якось сам по собі почав сходити нанівець. На початках дійсно були побоювання, що це все могло трансформуватись у такий собі новітній потужний Культ Особистості. Але не склалось. Чому? Відповім фразою із анекдоту про мавпу: була б Особистість – був би Культ. А так ми маємо лише пародію, типовий симулякр, підкріплений згасаючою популярністю та все нуднішими і нуднішими відосіками. Бо очолювати потужний харизматичний культ, та й навіть країну, здатен лише справжній лідер, тобто людина із міцними нервами, потужними якостями та неповторною харизмою. А що у нас? Лідерські якості, безстрашність та харизма безумовно є у Василя Голобородька. Але аж ніяк не у того чувачка, що відчайдушно намагається копіювати відважного героя серіалу на такій відповідальній посаді. А всі сподівання, що розбалуваний та нєугамонний неосвічений перець, вибравшись на саму вершину влади, тут же замироточить на всю Україну суцільним щастям та золотим дощем, виявились звичайним пропагандистським пшиком. А всіх, хто до сих пір знаходиться в ілюзіях річної давності, чекає поступове, але невідворотне протверезіння. Як кажуть: не сотвори собі кумира, тоді не треба буде із постаменту скидати! Алілуя!