«Поступившись частиною територій, ви погоджуєтесь на велику жертву заради збереження миру», інакше «ви прагнете втягнути Європу у безглузду війну»
Тому «по відношенню до вас ми будемо чинити найсильніший дружній тиск», адже «ми не збираємось [воювати] через сварку в далекій країні між людьми, про яких ми нічого не знаємо»
Тим більше «ситуація у вашій країні настільки складна, що вина за її невирішення лежить виключно на вас, бо ви своєю поведінкою загрожуєте миру у Європі», тому «припиніть опиратись та найшвидше прийміть рішення, які б враховували реалії, що склалися»
«Ми ж не можемо надати вам допомогу, адже вона все одно буде недієвою», тим більше «нас запевнили, що це останні територіальні претензії до вас», адже вашому противнику «більше не потрібні жодні ваші території».
Думаєте, що все написане вище, це якісь інсайди із багатомісячних переговорів між українською стороною та представниками США по укладенню такої жаданої американським президентом Дональдом Трампом мирної угоди між Україною та Росією? І мова іде про виведення українських військ із Краматорська та Слов`янська й передачі Росії решти Донецької області?
А от і ні — всі ці цитати взагалі не мають до України ніякого відношення. Це витримки із дипломатичних переписок, офіційних заяв та європейської преси перед Мюнхенською угодою 1938-го року.
Саме із такою аргументацією чинився колосальний тиск на уряд Чехословаччини країнами Заходу, підштовхуючи цю молоду європейську державу до повної відмови від Судетської області, населеної в той час переважно німцями, на користь нацистської Німеччини.
Апогеєм багатомісячного театру політичного абсурду, який відбувався не повірите не в 2025-му, а тоді — в 1938-му, стало сакраментальне: «Я привіз мир для нашого часу! Тож тепер ви можете повертатись додому і спокійно спати у своїх ліжках». Саме це схвильовано вигукував іще у аеропорту британський прем'єр Невілл Чемберлен, спішно повернувшись з підписаними папірчиками із Мюнхена. Сталось саме те, про що раніше писав посол Чехословаччини у Лондоні Ян Масарик: «Боюсь, старечі амбіції Чемберлена стати миротворцем Європи спонукають його до успіху за всяку ціну. А такий успіх можливий лише за наш рахунок». Нікого вам це не нагадує? Не кажучи вже про цінність підписаних «миротворцем» папірчиків.
За результатами наспіх підписаного в Мюнхені піс-діла Чехословаччина зобов'язалась віддати Німеччині не просто власні території, але й усі промислові ресурси та військову техніку розміщену в Судетській області. А також усі оборонні укріплення, які будувались там чехословаками протягом багатьох років.
Що ж сталось потім? Під тиском союзників Чехословаччина була розчленована, принижена та деморалізована. І як наслідок, абсолютно беззахисна й не здатна до опору, вона була без жодних зусиль загарбана Німеччиною через пів-року. Тобто, країна, яка до 1938-го конкурувала із самою Німеччиною і мала серйозний паритет із нею по потужності армії, по військовій промисловості, по якості озброєнь, по силі оборонних укріплень, під тиском переляканих псевдомиротворців була без жодних докорів сумління цинічно зґв...лтована із поясненнями, що все це «заради миру, заради того, щоб не гинули люди». До яких наслідків для Європи і Світу привело це привселюдне групове зґв...лтування цілої нації, ви усі прекрасно знаєте.
І, здавалось би, ми всі, наче, вже давно вивчили жорстокі уроки минулого. Ми зробили висновки та наскирдували тони наукових праць із метою, щоб подібне більше ніколи не повторилось. Ми пропрацювали усі ці, скроплені кров'ю мільйонів жертв, історичні помилки в ідеях гуманізму та в міжнародному праві. Але ніт...
Раз по раз на вершинах влади постійно з'являються нові гітлери з чемберленами, які по відношенню до слабких та вразливих вдаються виключно до брутального тиску. І ключовими чеснотами цих дєятєлєй є безмежна самозакоханість, тотальне невігластво та абсолютна відсутність будь-якої моралі. Одним словом, з'являються чуваки, які вважають, що найважливішою цінністю в політиці є безжальне вміння ґв...лтувати інших, ґв...лтувати слабших, ґв...лтувати законослухняних та довірливих. Ґв...лтувати за ради «їхнього ж добра». Ґв...лтувати, бо, просто, хочемо і можемо. Ґв...лтувати, бо це виключно в наших, ґв...лтівників, інтересах. А шо таке?
В особі американського президента Дональда Трампа ми маємо просто хрестоматійного представника людей такої категорії. Народжений із золотою ложкою у роті, абсолютно цинічний, аморальний, самозакоханий невіглас без жодних докорів сумління. Все його життя, вся його біографія, вся його діяльність — це безмежна жага грошей та нестримне прагнення отримати насолоду від влади над іншими. Спостерігаючи за ним особисто, спостерігаючи за тим, як він себе поводить та як діє, можна чітко побачити, що приниження інших для Дональда Трампа — це особливе та надзвичайно важливе в житті задоволення. Приниження підлеглих. Приниження жінок. Приниження членів сім'ї. Приниження бізнес-партнерів. Приниження прихильників та друзів. Приниження власних виборців і шанувальників. А тим паче приниження суперників, політичних опонентів та й, взагалі, усіх оточуючих.
Вінцем усього цього огидного фестивалю принижень є повна зневага Дональда Трампа до державних інститутів та до законів економіки, до країн-союзників та до політичних альянсів, до зобов'язань США на міжнародній арені та до міжнародного права в цілому. Презирство та зневага.
Не раз звинувачений у порушеннях закону, у несплаті податків, у численних згв...лтуваннях жінок, у шахрайстві та корупції, неодноразово помічений у співпраці із російськими криміналом та ФСБшними грошима, замішаний у безлічі скандалів і афер, співучасник та співорганізатор, разом із пріснопам'ятним Джеффрі Епштейном, розгалуженої мережі сексуальних розваг та «медових пасток» для американської еліти за участю неповнолітніх, Дональд Трамп примудрився за допомогою грошей, безпардонного нахабства, конспірології й тотальної брехні видертись на саму вершину світової політики та почати вершити долі цілих країн і народів.
А от кого Дональд Трамп дійсно обожнює та по справжньому поважає, то це таких же мегавидатних та надпотужних державних діячів, як він сам — Сі Цзіньпіна, Кім Чен Ина, Лукашенка, Орбана, Букеле, ну і, звичайно ж, ЙОГО — втілення найжаданіших та найпотаємніших інтимних мрій старого Донні — сонцесяйного Владім Владімича Путіна. Були б інші часи, то впевнений, що в цьому блискучому списку високоповажних осіб знайшлось би чільне місце і Гітлеру, і Сталіну, і Мао Цзедуну.
І як результат, саме ось ця високоінтелектуальна, високоморальна та високодуховна особистість намагається вирішити зараз нашу з вами долю. Вирішити долю України. Вирішити, як саме, яким способом і з якого боку буде привселюдно згв...лтована наша держава, а за одно згв...лтоване наше з вами життя та майбутнє наших дітей. При чому йому самому теж дуже кортить взяти безпосередню участь у цьому перформансі, звісно ж після друга Володі.
І найдивовижніше те, що все це відбувається просто один в один, як це було із Чехословаччиною. Все ті ж слова. Все ті ж, як під копірку, цитати. «Ви провокуєте Світову війну», «допомагати вам немає сенсу, бо Росію вам усе одно не перемогти», «територіальні реалії», «у вас немає карт', «Росія все одно забере своє», «віддайте лише Донецьку область і війна зразу ж закінчиться», «все це виключно заради миру і заради того, щоб не гинули люди» і т.д., і т.п.. Паралелі настільки моторошні, настільки схожі, що трупний сморід Третьої світової починає відчуватись нутром все чіткіше і чіткіше. Але...
Але у всій цій геополітичній вакханалії є і дуже суттєві відмінності. Бо Україна 2025-го — це точно не Чехословаччина 1938-го. Дональд Трамп у своєму прагненні принизити і віддати нашу країну на поталу людожеру, трохи не розрахував, бо сталось так, що Україна — це не просто одинока нещасна слабка країна десь на самому краю уявного трампового світу. Раптово виявилось, що за Україною стоїть цілий альянс світових демократій очолюваних дорослими відповідальними політиками, які у свій час вчили історію, які вміють робити висновки і пам'ятають, до яких наслідків приводить наруга над міжнародним правом та безжальне показове згв...лтування невинних.
І саме це дає надію на майбутнє. Саме це підтримує нашу віру у цій жорстокій кривавій війні із сучасним російським Гітлером та тьмою його орків. Саме це надає сили тримати удар та відстоювати цінності, про існування яких Дональд Трамп, мабуть, ніколи, навіть, не знав. Мова про свободу, гідність та солідарність.
Зате після завершення своєї тріумфальної і карколомної президентської кар'єри, сидячи на нарах в якійсь елітній тюрмі, цей видатний американський політичний діяч легко зможе наваяти іще якийсь блискучий бестселер і назвати його, приміром, «Мистейтво гв...лтувати». І я більш ніж упевнений, що цей інтелектуальний шедевр однозначно користуватиметься фантастичним успіхом та на довгі роки має шанс стати настільним посібником аморальних та цинічних політиків-популістів, конкуруючи, навіть, із «Державцем» Макіавеллі, автобіографією Франкліна чи мемуарами Черчилля. Хоча це я вже однозначно загнув))
