Ми спершу все ніяк не могли зрозуміти, що це слово означає. Що вони конкретно мали на увазі. Що за зміст ховається під ось цим дивним терміном «денацифікація».
Сама присутність в керівництві України якихось міфічних «нацистів» чи «фашистів» – це уже викликало, просто, гомеричний регіт. Практично усі українці розуміли що це така дика маячня, яку, навіть, на голову не натягнеш. Гггг, нацисти в державі, президентом якої є веселий шоумен та комік, при цьому ще й російськомовний українець єврейської національності. Брєдятіна просто, чи не так? Але…
… 20 грудня 2021 року в багатьох російських ЗМІ було опубліковано інформацію, із посиланням на матеріали науково-дослідницького інституту при МЧС Росії, щодо розробки «национального стандарта, определяющего требования к массовым захоронениям людей и животных в военное время и на случай чрезвычайных ситуаций». Одним словом, було розроблено стандарт обладнання братських могил (скріни із цього документа ви можете побачити на малюнку). Цей стандарт по закону мав вступити в силу 01 лютого 2022-го року і «обеспечивать неопределенно долгий срок существования места погребения». Цікава дата, правда?
Це було опубліковано в Українській Правді й ми іще дуже потішались в соцмережах із цього документа. Ха-ха-ха, оце в Росії уже геть подуріли! Ха-ха-ха, в них що закінчились гроші на домовини? Ха-ха-ха, це вони стільки своїх загиблих солдат саме таким чином збираються ховати?
Не збираються. І не збирались. Цей документ був розроблений не для їхніх солдат. Це було розроблено для… нас. Для мене. Для тебе. Для твоєї сім'ї. Для твоїх дітей. Для твоїх друзів і родичів. Саме таким результатом мала закінчитись «денацифікація».
Все це було методично і дотошно сплановано, розроблено й потрібним людям уже роздано вказівки. 45000 пакетів для трупів. Мобільні крематорії. Братські могили. Вони всі про це знали із самого початку. Вони мріяли про це. Вони всі хотіли цього. Вони вже почали це втілювати в життя, радісно та ініціативно – в Бучі, в Ірпені, Ворзелі, Гостомелі, Бородянці, Димері. Ми іще не знаємо, що твориться в Маріуполі, Волновасі, Херсоні, Мелітополі, інших окупованих містах та селах. Ми всі віримо, що подібне неможливе. Що люди на подібне не здатні. Що це все абсурд, бо як таке в 21-му столітті можна планувати? Знаєте, євреї в 1930-40-х роках теж себе тішили такими фантазіями. Поки не стикнулись із реальністю. Із реальністю чистої рафінованої людиноненависницької ідеології.
Денацифікація. Усі нацистські режими намагались приховати свої нелюдські злочинні наміри таким собі сцикливо-нейтральним новоязом, використовуючи розмиті слова та фрази, які можна дуже широко трактувати. У 1940-х роках це було "Endlösung der Judenfrage" (остаточне вирішення єврейського питання). А сьогодні у нас – «денацифікація», «демілітаризація», «спецоперація».
Тому хочу закінчити цитатою євреїв, які пережили геноцид: «Якщо хтось каже,що хоче вбити вас – вірте йому. Не роздумуйте, як ми перед Холокостом, що це в них політика така, а самі вони добрі і милі люди, що це вони просто так кажуть. Коли вони перейдуть від слів до справ – буде вже пізно…»
Тому наш обов'язок заборонити собі вірити росіянам. Наш обов'язок – зупинити їх. Щоб вижити. Щоб вижили наші сім'ї. Щоб вижила Україна. Щоб вижила Європа і Світ.
