Цікаво, як часто ви навчаєтесь, проходите тренінги, набуваєте нового досвіду та нових навичок? Іще цікавіше, як часто ви платите із власної кишені за цей свій новий досвід чи нові знання? Бо є просто дивовижна закономірність: якщо учасник тренінгу, семінару, майстер-класу платить за участь особисто, то новий досвід він засвоює набагато швидше й ефективніше. І, прикиньте, чим більша така плата – тим цінніше урок та краще він засвоюється.
Що зовсім не скажеш, коли за ваше навчання платить якийсь дядя чи дуже зацікавлена у вашому хоч би якому прогресі компанія, в якій ви роками протираєте штани. А от коли подібний навчальний захід раптом виявляється для вас ще й безкоштовним, то можна взагалі туди носа не потикати. Поколупатись в носі чи попити пивка з друзяками буде, повірте, ефективніше.
В житті, до речі, абсолютно аналогічна ситуація. Аби набути нового досвіду. Досягнути чогось іншого. Засвоїти невідомі навички. Вийти на подальший рівень компетенції. Поставити на ноги бізнес. Чи, навіть, просто вперше поцілувати кохану. Все це завжди потребує значних інвестицій. І, уявіть, не лише фінансових. Бо ми дуже часто оплачуємо свій прогрес та власні прориви значними зусиллями й працею. А то й здоров`ям чи часом. Плюс комфортом та шлейфом помилок. Часто нерозумінням та осудом. Втратами та розчаруваннями. Вигоранням та зневірою.
Більше того, якщо життя нам підкидає все нові й нові цікаві уроки, а ми навчатись не готові й не хочемо, не пропрацьовуємо власні помилки та не робимо з них взагалі ніяких висновків – то платити за навчання приходиться знову і знову. І часто проходити усе з самого початку. Рівно до того моменту, поки той чи інший клятий життєвий урок не буде вивчено, а новий корисний досвід – не засвоєно. Отака вже вона селяві, щоб їй неладно було.
Цікаво те, що в абсолютно в схожий спосіб здобувають навички та досягають успіху не лише люди, а й різноманітні людські групи – ті ж спортивні команди чи музичні гурти, політичні партії чи бізнес-корпорації, тощо. Не визнаючи власних помилок, не зробивши висновків зі своїх чи чужих провалів, сповна не заплативши за досвід, вони приречені на животіння та, в результаті, на забуття.
Чи діє така закономірність на суспільства в цілому? Аякже ж! Лише зробивши відповідні висновки й заплативши кошмарну ціну у двох Світових війнах, німці перетворили Німеччину із нелюдського Третього Рейху на країну-мрію. На цитадель демократії та економічний мотор сучасної Європи.
Тільки не зробивши жодних висновків й ніяк не визнаючи жаху власних історичних помилок, російське населення раз за разом платить за цей незасвоєний досвід криваву ціну. Платить деградацією та архаїкою, відсталістю та безнадьогою, трешем та тотальним падінням моралі на усіх рівнях суспільства. Платить, щоб в якийсь момент знову провалитись в морок кривавої диктатури та безперервних воєн. А потім вкотре все починати наново.
А що ж ми – українці? О, ми наїлись подібного досвіду по вінця і з лихвою! Замість того, щоб відстояти власну державу й почати будувати її у 1917-1921 роках, більшість нашого народу вибрала або «моя хата скраю», або «земля – крєстьянам, заводи – рабочім». Сповна оплачувати цей невивчений більшістю урок прийшлось уже всім українцям: під час Голодомору й під час небаченого терору 1930х – 1950х.
Замість того, щоб закачати рукава і почати із 1991-го року зразу ж розбудовувати та зміцнювати безкровно отриману державу, більшість нашого народу вибрала або байдужість, або ностальгічну мрію про повернення до Імперії. Платити за цей, так і не засвоєний більшістю урок, прийшлось в 2014-му і знову ж, таки, всім українцям: втрата Криму та війна на Донбасі – це ще невелика вартість за подібну науку.
Замість того, щоб мобілізуватись проти зовнішньої агресії та продовжити рух держави до цінностей Західної Цивілізації, більшість нашого народу в 2019-му передивилась недолугого придуркуватого серіалу й дуже захотіла «хоть паржать». Результат: в президенти країни було вибрано – самозакоханого дурника, а в його віртуальну пустопорожню партію – стадо невігласів та пройдисвітів. Ну, не наржались люди іще із 1917-го. Найсмішнішим в цьому політичному вар`єте виявився той факт, що оплачувати цей черговий бенкет безвідповідальності знову прийдеться усім українцям без винятку. І дуже скоро. Бо перші серйозні «платіжки» за наше невміння думати та вчитись на помилках прийдуть уже в цьому – 2022му році. При чому платіжки і прямому і в переносному смислі.
Що таке? Ви не готові і не будете нічого оплачувати? Мушу вас розчарувати – ви УЖЕ два з половиною роки активно платите. Платите зупинкою реформ. Платите деградацією державних інституцій. Платите катастрофічним розгулом корупції та дерибаном на всіх рівнях. Платите практично повним знищення репутації України на міжнародній арені. Платите поступовим схлопуванням української економіки за рахунок інвестиційного жирку, який країна накопичила в попередні роки. Закриттям бізнесів та виведенням капіталів. Тотальною втечею активного населення за кордон на заробітки. Безглуздими державними тратами та катастрофічним станом держпідприємств. Платите, врешті решт, своїм майбутнім та майбутнім своїх дітей та онуків.
Одним словом, вважайте, що тоді в 2019-му ви взяли у власного майбутнього такий собі нєфіговий кредит і дозволили одному прикольному пацанчику разом із корєшами нормально так за ваш кошт відтягнутись. Але настав 2022-й і в енергетиці катастрофа, в держуправліні катастрофа, тарифи ростуть, ціни ростуть, важливі підприємства на грані банкрутств, тисячі людей чекає безробіття, бюджет порожніє – скоро не буде грошей навіть на субсидії та виплати, на кордонах озброєна до зубів ворожа армада, на вищих посадах – ворожа агентура, дурники та зрадники. А прикольний пацанчик тупає ніжками і наполегливо потребує продовження веселого шоу. Тому дуже скоро чекайте на вашому порозі кредиторів разом із колекторами. Бо все це божевільне чаювання має тривати виключно за ваш рахунок.
Але я, особисто, навіть дуже задоволений, що 2022-й для пересічного обивателя стане роком нових випробувань та остаточного краху ілюзій. Адже цей рік має прекрасний шанс стати розкішним часом для роботи над помилками, для набуття чудових знань і для прийняття правильних виважених рішень. Якщо висновки буде зроблено і українець успішно здасть цей екзамен, то шанси все виправити й остаточно вибудувати Україну нашої мрії зростуть на кілька порядків. Інакше, нас чекає захід на черговий нікому не потрібний круг.
Тому, від душі хочу щиро вас усіх привітати, навіть, не з Новим Роком – а, більше, із новим надзвичайно важливим для нашого прогресу досвідом, який прийдеться засвоїти та переосмислити в 2022-му році. Засвоїти і тобі, і мені, і отому хлопцю.
І на цьому непростому шляху в першу чергу хочу побажати нам усім відповідальності. Адже, інфантильність та сподівання на інших – це дуже недешеве задоволення в результаті.
Хочу побажати вимогливості до себе та критичності мислення. Адже, неправильна оцінка себе, оточуючих чи навколишнього світу завжди дуууже дорого коштує.
І врешті решт, бажаю мудрості, отої великої, непохитної, всеохопної мудрості. Мудрості, яка здобувається знаннями, досвідом, аналізом, емпатією та багатогранністю й глобальністю думки. Мудрістю, яка виключає емоційні рішення та поспішні вчинки. Бо дурість, як ви могли помітити, вартує настільки дорого, що плата за неї потім просто неспівставна.
Друзі, бути відповідальним, критично мислячим та мудрим – просто дешевше. Отака, малята, фігня!)) З Новим Роком!))
