Нещодавно оприлюднили рейтинг українських блогерів. За ним Гордон і Шарій займають перше місце, хоч і завдяки російській аудиторії. А політиком тижня для онлайн-аудиторії останнім часом є саме Дмитро Гордон. Це, на секундочку, 80% українців.
Піком популярності останніх тижнів для Гордона стали скандальні інтерв'ю з Поклонською та Гіркіним. Після цього він завітав на пресконференцію Зеленського і поставив своє запитання другим в черзі.
Скандал — це одна зі складових піару. Дмитра Гордона не потрібно зайвий раз представляти. Він став явищем завдяки своїм інтерв'ю та теплим стосункам з відомими людьми, елітою, вже дуже давно. Проте Гордон сьогодні цікавий з точки зору використання технологій роботи з аудиторією під політичні цілі.
✔️YouTube як основа майбутніх рейтингів
Дмитро Гордон — це не тільки журналіст з власним медіа, але й відомий блогер. На його канали в YouTube «Дмитрий Гордон» та в «Гостях у Гордона» підписані разом понад 2 млн чоловік. Там він викладає інтерв'ю з відомими особистостями, власні появи на ТБ-ефірах й інший контент.
Гордон не приховував, що на YouTube заробляє гроші. У ЗМІ називав суми від 20 до 40 тисяч доларів, які платить платформа за мільйонні перегляди. Та монетизація власного контенту тут не обмежується грошима. Під час минулорічних виборів Гордон був очільником штабу Ігоря Смєшка, підтримував його на всіх платформах, включно з YouTube. Свій канал створив і Смєшко.
YouTube є другим за популярністю сайтом в Україні з травня 2017 року. Поступається тільки Google. Не дивлячись на це, політики з 2014-го року активно пішли у Фейсбук та Твіттер. А згодом до них додався і Телеграм, який акумулює аудиторію приблизно 3 млн людей, переважно молоді, і 70% цієї аудиторії використовує смартфон.
На виборах 2019-го року політики активно використовували YouTube, хоча основні лаври все ж надавалися Фейсбуку.
Кандидат в президенти Юлія Тимошенко в 2018 році стартувала роликом «Розмова з країною» (3 млн переглядів). Канал політика швидко набирав підписників, але в грудні 2018 YouTube провів кампанію з видалення ботів, і канал Тимошенко втратив майже половину підписників.
Системно з YouTube працював і далі працює президент Володимир Зеленський. Його команда має цілу мережу неофіційних фан-каналів калібру Ze! Life (576 тисяч користувачів), Зе! – Последний Шанс (393 тисячі користувачів) та інших, а також офіційний — Зе!Президент (708 тисяч користувачів). В передвиборчий і виборчий період активна робота діджитал-команди Зеленського призвела до того, що відео потрапляли в тренди ледь не щодня, а перегляди всього контенту мережі перевалювали за 100 млн.
Партія Шарія, яка увірвалася в наш контекст на минулих виборах, окрім наявного фінансового ресурсу на штаби в регіонах і друковану газету стала можливою завдяки системній роботі Шарія в YouTube, починаючи з 2014 року. Зараз його канал має більше 2 млн підписників. А його дружина-блогер, а також технолог цієї партії Ольга Шарій на власному каналі тримає аудиторію з 350 тисяч людей. За останніми соцопитуваннями, цей політичний проект має 3%. І є популярним серед електорату Сходу та Півдня.
Пробував власні сили в YouTube й Андрій Садовий, який потім знявся з виборів.
Активно продовжує вести свій канал Володимир Гройсман, а увірвався в діджитал останнім часом Олексій Гончаренко (150 тис. підписників).
Якщо лікар Комаровський захоче створити власну партію, то йому можна не ходити на телебачення — вистачить платформ, ключовою з яких у нього є YouTube.
Все це дозволяє говорити про те, що YouTube в Україні поступово ставатиме одним з фундаментальних діджитал-інструментів політичних технологій.
Російська пропаганда вже активно використовує платформу, причому, на дуже різних рівнях. Там є блогери-інтелектуали, а також звичайні кадри з народу, які на зрозумілій для більшості неосвіченої частини людей мові пояснюють складні політичні явища в потрібному для замовника напрямку.
Враховуючи те, як російські цифрові тренди мігрують в Україну із запізненням на кілька років — тут мова про інсайдерські Телеграм-канали і моду на YouTube, можна очікувати, що до виборів 2024 чимало лідерів думок політично створюватимуть контент і рейтинги саме на цій платформі.
Вже сьогодні можна побачити фактор Сергія Стерненка, згаданих Дмитра Гордона, Володимира Зеленського та Анатолія Шарія. Не варто забувати й про Олександра Дубінського, для якого канал став одним із майданчиків транслювання думок.
Головний недолік — вимоги до контенту. Там важлива якість. А для забезпечення її потрібна команда із 3-6 людей. А ще відсутність великої кількості спеціалістів зі стратегічного просування.
Дмитро Гордон так само зможе використати платформу у власних цілях, якщо захоче.
