Після того як Мінрегіон оприлюднив проєкти майбутніх районів в Україні у рамках адміністративно-територіальної реформи, всі почали говорити про сепаратизм на Закарпатті та в Одеській області. Бо там з'явилися «угорський» та «болгарський» райони.
Що сталося
Влітку 2019-го у Мінрегіоні підготували нову модель адміністративно-територіального устрою України. Планувалося 92 райони на контрольованій території України і 10 – на тимчасово окупованих районах Донецької і Луганської областей та АР Крим. У цій схемі Закарпаття мало отримати 4 райони. Але зараз пропонується розбити область вже на п'ять. До Мукачівського, Тячівського, Хустського та Ужгородського додали Берегівський район. А на Одещині районів має бути шість, одним із яких стане Болградський (Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Одеський, Подільський, Роздільницький).
Скандальності додає наявність Берегівського та Болградського районів. Бо Берегове — це практично «столиця» угорської нацменшини в Україні, інтереси якої в міськраді захищає Демократична партія угорців України. Болград — це місто, де 47,8% населення за національністю є болгарами. Район також відомий компактним проживанням болгарської нацменшини. І дуже дивно, що пропозиція створити Берегівський та Болградський райони з'явилася в акурат після дипломатичної атаки на Україну зі сторони Угорщини та Болгарії.
Дипломатична історія
Софія та Будапешт атакували плани Києва по зміні кордонів районів. Вони не звертають уваги на економічні фактори, як це роблять в Мінрегіоні, а фокусуються на національно-культурних і наполягають на об'єднанні тих чи інших населених пунктів в рамках одного району. В Болгарії у гру вступив парламент, який порадив Києву як краще сформувати Болградський район. В МЗС України на це відреагували, але конфлікт не роздмухували. А угорці під час візиту очільника МЗС Кулеби в Будапешт наприкінці травня інформаційно прокачали тему. Міністр закордонних справ Угорщини Сіярто поговорив з болгарською колегою Захарієвою про нацменшини в Україні та заявив, що Угорщина та Болгарія зацікавлені зберегти райони з болгарським та угорським населенням після реформи.
Враховуючи те, що Угорщина дипломатично досить потужно грає проти України через мовний закон, схиляючи європейських партнерів підтримати необхідність зміни окремих положень (Венеційська комісія тут є головним аргументом), створення Берегівського району може бути своєрідним компромісом з ними в обмін на послаблення мовного тиску. Були навіть чутки, що угорці погодилися і мовний закон «точково» буде діяти на Закарпатті, втім Кулеба запевнив: Берегівський район — це не умова та не домовленості з Угорщиною. Але опонентів у Берегівського та Болградського районів чимало. Щоправда, у ЗМІ торпедують в основному закарпатську історію, бо саме цей регіон асоціюється з сепаратистськими настроями здебільшого через медійну роботу та фінансову допомогу нацменшинам Угорщиною та діяльність російських ЗМІ. А ще працювали провокатори по цій темі.
Небезпечні прецеденти
Кабмін планує до середини літа закрити питання децентралізації. Тому надалі ситуація буде лише загострюватися.
Основні небезпеки створення окремих районів з нацменшинами — це посилення загрози сепаратизму. Угорщина та Болгарія давно наполягали на цих рішеннях у власних інтересах. Бо з одного боку захист інтересів нацменшин є частиною політичного курсу всередині власних країн, а з іншого це ще й можливість впливати на курс України зсередини, на внутрішню політику. Не кажучи вже про досить тісні зв'язки угорського і болгарського держапаратів з Росією.
Окрім цього, Берегівський і Болградський райони стануть сигналом для інших, що вони не гірші. І ми можемо побачити в майбутньому румунські райони в Чернівецькій області. Паспортів там вистачає, так само як угорських на Закарпатті і російських на Сумщині, Харківщині, Донбасі. Що буде далі — здогадатися не важко. Є загроза отримати на виході республіки всередині держави.
А ще є дипломатична складова. На жаль, рішення про створення цих районів, якщо воно й справді ухвалювалося внаслідок дипломатичного тиску (а по термінах дуже збігається) Угорщини та Болгарії демонструє відверту слабкість України в міжнародній політиці. Безперечно, Володимир Зеленський та Віктор Орбан майбутню особисту зустріч презентують кожен як перемогу. От тільки для нас перемогою стане сам її факт. Бо отримаємо ми менше, ніж віддамо.
