«Дай, Боже, здоров'я!» і «Слава Ісусу Христу!» А ще складені руки на грудях і українська сорочка. У цьому — весь Андрій Садовий.
Він щонеділі з'являється в церкві й на храмових святах у різних районах. Він апелює до Бога і наголошує на релігійності у більшості своїх виступів та інтерв'ю. Він називає «християнську мораль» ідеологією своєї партії. Він бере в руки березовий хрест і очолює Хресну ходу по вулицях Львова…А потім — кожного, кожного (!) разу, коли наближаються вибори чи назовні вилазить чергова корупція, вбирається в образ мученика, якому усе на світі і навіть більше повинна пробачити співчутлива душа галичанина.
Коротше кажучи, на релігії він спекулює як може. І останнім часом — особливо цинічно.
У четвер, 28 травня, зі скандалами минуло позачергове засідання Львівської міської ради. Депутати від ВО «Свобода', «Європейської солідарності», «УКРОПу» та «Народного контролю» саботували голосування за низку рішень, які пропонував міський голова Андрій Садовий. Депутати заявили, що, прикриваючись боротьбою із коронавірусом, мер намагається розпродати майно Львова і протягнути махінації із бюджетом. Представники усіх згаданих фракцій просто під час засідання розповіли в деталях про зловживання, які проштовхує Садовий, і в результаті заблокували аферу.
По закінченню сесії міський голова записав відеозвернення до львів'ян, у якому спробував виправдати свої дії, й заявив, що корупційні питання, які йому «зарізав» весь депутатський корпус, насправді були «надважливими для мешканців Львова». Цю ж тему відразу почали розкручувати ЗМІ, які належать дружині Андрія Садового – зокрема, видання «Захід.нет». На сайті з'явилася відповідна стаття, а згодом короткий влог «П'ємонт», авторства Андрія Дрозди.
У цьому влозі журналіст ледь не дослівно повторив тези Садового щодо причини провалу засідання ЛМР і звинуватив в усьому депутата від «Європейської солідарності» Григорія Козловського, який нібито «купив» відразу чотири (!) депутатські фракції. При цьому Дрозда висміяв депутатів за молитву, якою вони розпочали засідання ЛМР, а в кінці відео, тримаючи у руках склянку з алкоголем, спаплюжив молитву «Отче наш» й іронічно прирівняв Козловського до Бога.
«Тож нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. П'ю за вас, Григорію Петровичу, і за „П'ємонт“, — завершив влог журналіст.
Після того, як відео з'явилося на сайті „Захід.нет“ та в соцмережах, відкрите звернення до журналіста записав синкел у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ Юстин Бойко. Священик закликав Андрія Дрозду вибачитися перед віруючими за зневагу релігійних цінностей та звернувся до сім'ї Андрія Садового, яка є власником видання „Захід.нет“, з проханням не використовувати релігію у політичній боротьбі.
Відповідь Дрозди, сім'ї Садового й інших його журналістів не забарилася й була цілком прогнозованою.
Дрозда записав черговий відеоблог, у якому відкинув усі звинувачення й заявив, що Садовий не має до нього ніякого стосунку. Крім того, журналіст висміяв самого священика й знову звинуватив у всіх гріхах депутата Козловського.
Заяву журналіста відразу підтримала його роботодавець, дружина міського голови Катерина Кіт-Садова.
Тим часом сам журналіст продовжив знущатися з Церкви у соцмережах: „Отець Юстин такий настирливий адвокат Господа, що мені вже аж незручно за його клієнта«…
Бруд на священика полився і на сторінці псевдосатиричного проекту „Друга приватна мемарня“, який також „не має стосунку до Садового“ (але регулярно публікує фейки й висмоктані з пальця „сенсації“ про його конкурентів). Тут, захищаючи Садового і його ЗМІ, „журналісти“ дописались до того, що „в останнього морального авторитета Львова отця Юстина Бойко задимілось кадило“…
Словом, і ЗМІ Садового, і навіть його дружина спробували переконати львів'ян у тому, що всі, хто нині критикує міського голову, включно із Церквою — куплені Григорієм Козловським. А сам Козловський — один із тих „бандитів“, які, відповідно до заяв Садового, захоплять і розкрадуть місто, якщо львів'яни не виберуть його мером… четвертий раз.
Байка, звісно, з претензією на оригінальність. І, можливо, що хтось із надто довірливих навіть у неї повірив би. Якби не знав ні її автора, ні його минулого.
Нині відверто огидно дивитися, як руками своїх журналістів Андрій Садовий намагається облити брудом священнослужителя. Ще й саме того (!), на стосунках з яким він сам недавно піарився:
І щонайменше смішно спостерігати за тим, як Садовий ліпить „бандита“ зі свого вчорашнього… ледь не найкращого друга!
Міський голова вже, напевно, забув, але ми ж пам'ятаємо, які теплі стосунки у нього були з Козловським ще декілька років тому.
Як Садовий відкривав із Козловським нові ресторани та видавав дозволи його фірмам на будівництво у Львові:
Андрій Садовий на відкритті кав'ярні Григорія Козловського „Кабінет“ у Львові. Грудень 2016 року. Скріншот із програми „Світське життя з Катериною Осадчою“
Як Козловський переконував депутатів не відправляти Садового у відставку після Грибовицької трагедії. Як охорона Козловського обороняла кабінети Садового та його заступників у міській раді, коли розлючений натовп містян збирався засунути всіх цих „господарників“ до сміттєвого бака. Як Козловський фактично за руку виводив Садового із мерії, ховаючи від активістів…
Може, поясните, Андрію Івановичу, як це у вас так все раптом змінилося? Як ваш вчорашній товариш і бізнес-партнер, без якого ви вже давно не були би мером, став найбільшим „бандитом“ у цьому місті?
Чи пояснити за вас? Прямо так і сказати, що три роки тому ви не стояли на порозі виборів. Що забрати у вас владу ніяк не могла ні БПП разом із Козловським, ні „Свобода“, ні „УКРОП“, ні „Народний контроль“, тому вам і не треба було поливати їх усіх разом брудом. Що тоді у вашої партії ще був бодай якийсь рейтинг, від вас іще не розбігалися депутати, ви ще не боялися втратити посаду мера й з ганьбою втекти за кордон від судових вироків…
І що всього цього ви найбільше боїтеся сьогодні. Тому і йдете на повідку у свого психіатра Олега Березюка, знаного у народі на прізвисько „Шаман“. Тому й віддали йому в руки управління містом. Тому за його вузькопрофесійними вказівками і перекладаєте з хворої голови на здорову. Тому й звинувачуєте всіх конкурентів, навіть своїх же вчорашніх найближчих соратників, у тому, чим вже 15-ий рік займаєтеся ви самі – у співпраці із Медведчуком, у корупції, і в бандитизмі.
І вже як зайшла за це мова, може, поясните нам, як із „християнською мораллю“, яка нібито є ідеологією вашої партії, співіснує ваша ж любов до гомосексуалізму? А ще публічні обіцянки вашої дружини „захищати“ збоченців, з яких в цій державі нібито хтось „знущається“?
Як із „християнською мораллю“, яка нібито є ідеологією вашої партії, співіснує ваша співпраця із сектою „Відродження“ Володимира Мунтяна? Не бентежить вас, що спочатку шахрай виманює в українців мільйони, зомбуючи їх і „виганяючи бісів“, а потім — агітує за вас і вашу партію в компанії ваших однопартійців Оксани Сироїд і Сергія Гусовського?
Голова фракції „Самопоміч“ у Київраді Сергій Гусовський та віцеспікер Оксана Сироїд разом із шахраєм Володимиром Мунтяном на зборах так званого Християнського центру „Відродження“ в 2016 році
Чи не гризло вас, як справжнього християнина, сумління, коли будували свій розкішний маєток під Шевченківським гаєм на території сиротинця, який колись звів там Митрополит Андрей Шептицький? Чи не ота занедбана будівля, під якою ви зараз розкладаєте шезлонги і яку, очевидно, збираєтесь невдовзі знести, і була тим самим сиротинцем?
Чи знову-таки відповісти за вас? Так і сказати, що цікавить вас не сама віра, а прихожани — потенційні виборці. Тому вам і байдуже, куди ходити — чи в УГКЦ, чи в ПЦУ, чи до ФСБшників в РПЦ, чи до євангелістів, чи в секту Мунтяна. Тому і нема у вас міри у політичній боротьбі — можна й знущатися при потребі зі самої віри. Головне ж пропіаритись, правда?
І замість висновку. Як засвідчили три каденції, апелювати до вашого сумління немає змісту. Тож просто дозволимо собі залишити вам пораду. Поговоріть із дружиною, попросіть її більше не уявляти „пришестя Ісусика“ і не відправляти вас так на вибори. Бо це і показує повну відсутність здорового глузду, і, кажуть політтехнологи, остаточно добиває ваш сурогатний рейтинг.
Яна Федюра, „Вголос"
