Спостерігаючи за політикою виманювання закордон нашої молоді, волею-неволею задумуєшся чому так. Виявляється, виманюють не тільки нашу молодь. Різні програми та гранти для навчання, ярмарки вакансій та робочі візи для роботи. Копнеш глибше і виявляється, що не все так однозначно.

Приваблюють до себе різні «платоспроможні» країни, але здебільшого підстраховують себе. З одного боку вони отримують молодих вмотивованих людей без нічого і це «нічого» вони будуть здобувати в новій країні приносячи прибуток цій же країні у вигляді податків, різноманітного споживання та створення матеріальних і нематеріальних благ. А з іншого боку в таких «привабливих» країнах робляться суворі умови отримання громадянства із правом голосу, а отже і повноцінного захисту своїх прав. Також там роблять усе можливе для того, щоб мати більше однієї дитини було дуже затратно або принаймні — навіюють це.

І виходить, що найкращі роки свого життя людина працює до «сьомого поту», бо треба на все заробити. А потім або вертається на батьківщину для створення повноцінної сім'ї, або тихенько відходить у небуття. Тобто свою творчу енергію людина віддала деінде, а не рідній країні. Добре, якщо це Канада, де, в принципі, умови для наступного за іммігрувавшим поколінням нормальні. Поки що.

Але решта країн: приїздіть, працюйте, видихайтесь і забирайтесь або доживайте. Єдине, що це не стосується «бідових» іммігрантів, які живуть на виплати, але зараз і це обмежують. Хороша така практика по використанню іноземних мізків та м'язів, оплачуваних звичайно, але з таким «вихлопом», що ніби міраж був про заможне життя, а вийшло — праця як усюди, просто за більші гроші.

Можна звичайно сперечатись про нюанси, проте, жодна еліта з таких країн не дозволяє навіть близько підібратися іноземцям до правління чи бодай впливу на це саме правління. Правда і своїх громадян спеціально розмішують, щоб їм важче жилося. Та йдеться про інше, про те, що ж робити нам, щоб наші розумники і розумниці залишались на рідній землі, де все-таки правонаступність поколінь є і їхнє ім'я та статки передадуться нащадкам разом із правом голосу. Бо нам дуже треба напрягтись в цій боротьбі, адже наші є ідеальними рабами закордоном. Легко асимілюються, вважають себе гостями і поважають більшість традицій та законів на відміну від інших народностей і це при тому, що рівень інтелекту в горі, в порівнянні із тими ж іншими національностями. Все супер, тільки вони потрібні вдома.

Побутова деградація на всіх рівнях, відсутність можливості захистити свої елементарні права, купи «гопоти» довкола: у всіх органах і структурах, в транспорті, в під'їзді. Чи немає цього в тих «прекрасних» країнах, куди переманюють? В переважній більшості є. Але цього не побачиш в районах середнього класу. В цих країнах дбають про те, щоб хоча б відчуття безпеки було в людей. Але у фінансовому плані так само жити ні разу не легше, якщо хочеш бодай на своє житло заробити. Хоча і поняття «свого житла» намагаються нівелювати — орендоване зручніше, а за своє податків безліч потрібно заплатити, ну як і в нас поступово починають запроваджувати. Знову від теми відійшли. Так от, мабуть, потрібно самим організовуватись, збиратись докупи робити «рейди» на всі нюанси, які відлякують нашу молодь від нашої рідної землі. Тобто захистити самим своє майбутнє. Звичайно, справжні українці ніколи не покинуть неньку в тяжку хвилину, але ВВП та взагалі економіку ніхто не відміняв, а це без цієї самої, нехай і не такої патріотичної, молоді не зробиш.

Тому гуртуймося, випалюємо, зберігаємо і розвиваймося.