Незабаром святкуватимемо свято Покрови та воїнства. Хотілось би попросити, щоб святкування «вихідного дня» відрізнялось від «попойки» та «гульок». Якщо для вас це свято щось далеке і незрозуміле, то, будь ласка, з повагою поставтеся до тих, для кого це дійсно свято. Перестаньте себе принижувати та «убуханими» викрикувати слова та фрази, які в будь-який інший день, для вас нічого не означають — залиштесь краще вдома. І не потрібно салютів, бо в нас війна і на нерви дуже діє, коли неадеквати щось собі святкують і їм без феєрверку, а це шум самі знаєте на що схожий, ніяк. Або приєднуйтесь до вартих, або сидіть собі тихенько, щоб вас ніхто не помічав. Щоб не було так, що служили в «ВДВ» і на кожен день десантника головою стіни трощили по п'яні, а коли прийшла пора — десь загубились, бо страшно стало.
Тому, на це свято дайте можливість вшанувати воїнство так як це заведено сторіччями. А всі, хто по-справжньому «були і бачили», якщо і будуть вживати спиртне, то тільки із такими ж і далеко від сторонніх очей, бо є що згадати... Що ж до п'яних, які вештатимуться вулицями, то вони заслуговують на відповідну віддачу чи то подачу.
Треба вчитись правильно святкувати, а не перетворювати кожен святковий день на привід набратись, щоб потім «відходити». Краще на вулиці поприбирайте перед будинком, фізичні навантаження собі дайте та книжки розумні почитайте, з дітьми пограйтесь чи до родичів поїдьте. Дивись і свята святами стануть, коли всі ми достойно та разом їх відзначаємо. Особливо це стосується таких свят як Покрови. Це не новорічні посиденьки чи травневі виїзди на природу, щоб її занедбати. В такі дні потрібно, особливо чоловікам, подумати що відбувається, чого вони варті, як перейняти і передати мужність, честь, хоробрість, силу, відвагу від покоління до покоління. І використати свої навички на славу роду та рідній землі.
