Нещодавнє оприлюднення висновків комісії з розслідування участі британських військ у іракській компанії початку двотисячних доводить, що для початку війни потрібний лише «формальний» привід. І все...
Дійсно і все. Тільки якщо країни, що програють, попадають у кабалу та залишаються в руїнах, то переможці — молодці і хто ж їх судитиме. От тільки проблема: якщо ти один і Ірак, а проти тебе зграя і в них «є пушки», то тобі кінець. Що ми і бачимо і в Іраку, і в Лівії, і т. д. Сірія опинилась між двох вогнів, хоча є ще і третій, але він скоріш керований.
Шкода, що спочатку багато років різні пророки пророкують війни, то потім всі й кажуть: так і мало бути, бо це є у пророцтві. З близького сходу все почнеться. Рано чи пізно десь точно почнеться. Можливо пора слухати пророків, що напророкували мир. В головах переважно. Хоча сама битва, то корисно для духу, аби ж в ній гинули тільки ті, хто хоче «потренуватись».
Ось і Україна зараз всіх зацікавила. Як б так, коли в світі все менше є чого розікрасти — розікрасти країну, громадяни якої захотіли змінити своє існування на життя. Одні радники, інші радники, а разом, все одно, всі зрадники. В світі є вовки, яким потрібна здобич і якщо ми хочемо самі вирішувати, хоча б, внутрішні питання — потрібно ставати вовками. Ну, а якщо «гуманізм» — то ми вівці. Британія тому приклад. Вони вовки, хоча, можливо, більш шакали, але... що їм можуть протиставити вівці?
Хотілось, щоб наші вовки, яких тепер вдосталь в країні — об'єднались і разом розірвали північних і власних шакалів. А вівці? Їх треба стригти.
