У великі міста амбіційні і дебільні. З міст самореалізовані і вмотивовані. Сподіваюсь. Одразу прошу вибачення за таке висловлювання, але так воно здебільшого і є.
Що робити бездарю, ледацюзі, аферисту в невеличкому місті чи, взагалі, у селі. Ми знаємо хто ти. І не покрутишся: або мізки напрягати, або м'язи, або те і інше. Інша справа, що і тямущим людям там важко. Роботи з достойною оплатою мало. І, якщо не вдаватись у деталі, що таке достойна плата і хто винен, що розвиваються здебільшого великі міста, то виходить наступне.
У маленькому болоті краще видно хто є хто, але воно залишається маленьким. У великому болоті ти губишся і роби, що хочеш та ще й купа можливостей. Одне тільки шкода, що в тих «великих» містах вирішується напрямок руху усіх нас. Шкода. За високими будинками, шумом та смогом рідко побачиш красу нашої землі. А, якщо не бачиш краси, то що ж красивого ти в своєму житті зробиш?
Треба мати мужність, щоб зараз погодитись перебратись в щось «не Київ-Одеса-Львів-тощо». І радує те, що такі люди є. Відкривають фермерські господарства, запускають невеликі виробництва, створюють відпочинкові зони. І в них виходить заробляти, відбудовувати, відроджувати. Шана таким людям. Виходить така міграція: спочатку покидають периферію і їдуть у центри, розвиваються там. Центри стають непридатними для життя і ті хто це розуміє вертаються на периферію. І розвивають вже периферію. Такий колообіг. Мабуть, не погано і не добре.
Отже, якщо вважаєте себе насправді сильними, відродіть хоча б одну місцину на нашій Батьківщині. А інші нехай і далі їдуть у якості батарейок на відпрацювання в магаполіси — там добре, можна ж зі сміттєвих баків нормально харчуватись. Або, все ж таки, зробити щось корисне для себе і співгромадян.
