Руйнування Січі та інституту гетьманства, а згодом — три поділи Речі Посполитої. Захоплення Українських земель червоними і згодом — поділ Польщі між Німеччиною та СРСР. Те, що Німеччина зацікавлена в слабкій (принаймні слабшій за себе) Польщі мабуть зрозуміло.
Але «прискорювачем» подій є крах української державності, бо тоді зникає буферна зона між імперією та польськими землями. Хоч Польща також імперія, але напроти Росії вона все ж таки слабенька. А в Росії одна мета — все життя займати своїх підданих війною та ворожістю до всіх, щоб не питали у царя чому так погано живеться.
Закони про волинські події та інше — все правильно для польського націоналізму та патріотизму. Але потрібно пам'ятати, що зникнемо ми — зникнуть і вони. Тому на місці поляків, навпаки, нам необхідно допомагати як тільки можна.
Наприклад, якби виникало якесь державне утворення, скажімо, на донських землях, то Україна мала б першою підтримати, щоб мати все ту ж саму «буферну зону» від орди. Пам'ятаємо, що це наші землі також, але в теперішніх умовах...
Польщі взагалі ми вигідні. Наша талановита молодь — дешева (дешевша то точно) робоча сила, яка добре вливається в польську культуру і сприймає польський світогляд, тобто інтегрується. Католицька церква, що в нас є по суті польською: мову польську там без проблем навчають та пропонують до Польщі нашим абітурієнтам на навчання їхати. Партнер на сході, якому і діватись нікуди, бо орда з іншого боку. Ще правда є один варіант: хочуть до Збруча собі забрати, але це відкриття ящику Пандори. Тоді впаде і Польща.
Мабуть краще мати друзів, яким допомагаєш (інколи і забагато), ніж нових ворогів, яких в цьому світі і так вистачає.
