Інколи для якихось дій нам не вистачає стимулу. Змінити режим дня, чогось навчитись, змінити роботу, сказати «ні» чи сказати «так», коли потрбіно...
Коли немає заради чого боротись, то й боротись не має бажання. Разом з тим, мінімальним стимулом має бути мета самовдосконалення, постійне самовдосконалення. Покращення старих навичок, здобуття нових. Згодом можна про когось, кому це потрібно, піклуватись і це дуже гарний стимул, бо сам би не зробив над собою зусилля, та заради когось мусиш, якщо не сопля.
А в нас є можливість подбати про велику країну, про рідну землю, про родини та сім'ї, в кого є, про друзів. І це зміцнить вас, зміцнить так, що не встигнете озирнутись, а вже сильніші, а вже витриваліші. Навіть завівши та виховавши собаку станете сильніші, бо будете як мінімум два рази на день гуляти на свіжому повітрі, буде який не який розпорядок дня, будете готувати та прибирати для когось та за кимось, а ще отримаєте надійного та відданого помічника. А якщо згуртуєтесь із друзями та будете один одному допомогати, а якщо із побратимами разом здобуватимете перемогу в житті...
Можливо, деякі справи варто робити самостійно, але якщо важко на самоті почати загартовування себе, то знайдіть для себе стимул, приклад для наслідування і вперед. Тоді колись і ви станете прикладом для наслідування. Взагалі боротьба навіть із самим собою — це чудова нагода зміцнішати, зрозуміти чого варті, а потім зробити зусилля і стати ще «вартішими». І так завжди, наперекір обставинам і бажанням інших, тільки вперед, а якщо назад, то тільки із тактичних міркувань. Будьте сміливіші, міцніші та готовніші до всього. Щоб коли довелось в житті за щось поборотись, то не довелось жалкувати, що не готові.
