Чи довіряєте ви сучасним ЗМІ на 100%? Думаю зараз мало в кого довіра до преси залишилась беззаперечною і цілковитою. Якщо так, то я б хотіла нагадати вам про деякі інформаційні провали: «Радіо тисячі пагорбів» у Раунді (1994р.) — звісно, їх можна виправдовувати, кажучи: «Радіостанція всього лише слідувала популярній темі, і радикально висловлювала свою думку», але це не виключає того факту, що їхні нацистські погляди і гостро висловлені думки призвели до масового геноциду людей, через їхню масову пропаганду, величезна кількість людей перестали сприймати й бачити в Тутсі (зацькованій частині народу) людей. В новинах їх відкрито зрівнювали з землею і принижували, називаючи «тарганами» і «сміттям». Як на мене то це неприйнятно для тих, хто мав би будувати (за допомогою правдивих фактів та новин) цю дорогоцінну довіру між народом та ЗМІ. Ще один випадок халатності ЗМІ та гонитва за «першістю» це трагедія на пароплаві «Севоль» 16 квітня 2014 року. Під час цього інциденту загинуло 304 людей із 476, більшу частину загиблих складали діти, у них були свої мрії, амбіції, надії й плани, але той роковий ранок, став початком пекла тривалістю від 5 до 10 годин. На думку експертів на пароплаві одразу після затоплення збереглись так звані «повітряні кишені» і ті, хто опинився там ще могли жити 5-8 годин, а щодо долі тих хто не зміг опинитися в них, то думаю вона усім вам відома, ще від початку цієї історії, але до чого тут ЗМІ? А до того що на момент повного затоплення судна людей ще можна було врятувати, але ось тут я б хотіла навести реальну цитату, щоб ви зрозуміли повний обсяг проблеми: «На місці працюють 172 судна рятувальних служб та 18 вертольотів. Мобілізовано всі можливі ресурси флоту.»-KBS,MBC, в також: «Учні середньої школи Данвон — усі врятовані»-Yonhap,MBC, думаю з числа загиблих- 304 можна зрозуміти, що це абсолютна брехня, ніяких 18 вертольотів чи 172 судна рятувальних служб не було, але знаєте що дійсно було? 2 вертольоти та 1 судно берегової охорони, котрі намагалися врятувати 476 людей. Одне з найпечальнішого в цій історії, що діти, люди могли б бути врятованими, якби не цілковитий провал усіх можливих служб в той роковий для багатьох день. Трійка найбільших медіа-служб: KBS, MBC, SBS знімали на свої камери усе що відбувалося. Вони прямим текстом казали людям: «Усі живі, усі врятовані», тим часом наводячи камери на судно, повне потопаючих дітей, яким через гучномовці казали: «Залишайтесь в своїх каютах, вас обов'язково врятують», але того дня ніхто їх не врятував вони назавжди залишились на тому кораблі, так і не допливши ні до острова Чеджу, ні додому, де їх чекали батьки. Того дня батьки лише один за одним отримували повідомлення від своїх дітей: «„Мамо, я пишу це зараз, бо боюся, що не зможу сказати це пізніше. Я люблю тебе“, „«Корабель нахилився на 45 градусів. Мобільний зв'язок майже не ловить. Нам сказали просто сидіти на місцях. Кажуть, берегова охорона вже їде». Того дня ніхто так і не приїхав, ні Берегова охорона, ні Державні служби, а ЗМІ замість того щоб сказати: «Де ті 368 людей, яких ви врятували, покажіть нам їх, покажіть нам не наполовину потоплене судно, а врятованих, живих людей, які скоро повернуться додому!» просто публікували те що їм скажуть, напишуть «зверху». І ні, журналістів не хвилювали життя людей, вони дбали лише про те як би потрапити у вищі рейтинги, а от те що знімали вони не порожнє судно, з якого завдяки рятувальним службам врятувалися сотні людей, а перекинутий пароплав «Севоль», який навіть через багато років буде викликати у людей сльози на очах, бо ж у ньому були заживо поховані жертви цієї катастрофи, жертви катастрофи пароплаву «Севоль» 16 квітня 2014, який став символом не тільки егоїстичності ЗМІ, а й гонитви за репутацію Державних служб і халатності багатьох осіб, в тому числі президентки Пак Кин Хе, яка на момент трагедії спала спокійним сном, доки гинули громадяни її країни, і вирішила ніяк не реагувати на цю трагедію та капітана Лі Чжун Сок, який першим рятував свою шкуру, не почуваючи ніяких поривань совісті покидаючи корабель, з гучномовців якого, до останнього лунало: «Будь ласка, залишайтеся на своїх місцях. Не намагайтеся рухатися, оскільки це небезпечно. Просто залиштеся там, де ви є». Отож я думаю, що такі медіа-джерела як The New York Times або BBC News недарма роками вибудовували до себе повагу правдивістю своїх статтей, сучасним ЗМІ варті рівнятися на них, і не повторювати помилок тодішньої преси, а будувати з людьми цілковиту довіру й повідомляти лише перевірену на 100% інформацію.
