Євангелія від Луки 4:22-30
22 Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: «Чи ж він не син Йосифа?». 23 А він казав їм: «Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині». 24 Він же додав: «Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині». 25 Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю. 26 Однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. 27 Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана". 28 Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30 Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Директор та засновник Підволочиського краєзнавчого музею Діденко Борис Васильович – людина небагатослівна. Його репліки наче удари батога. Він говорив чіткими і однозначними формулами, вміло оперуючи чудовим знанням Святого Писання. Спочатку мені з ним було складно, та трохи згодом я побачив в його очах втому від невпинної боротьби. Він бореться з проявами нечистого в собі, саме тому йому так боляче резонують пороки суспільства.
В серці затишного містечка Підволочиськ в Тернопільській області Борис Васильович створив краєзнавчий музей. Це його дітище. Подорожуючи Україною, спілкуючись з людьми, торкаючись їхніх душ, скрізь бачу одне й теж саме – Бог і Україна. Саме цими переконаннями сповнені і музейні зали і душа Бориса Васильовича.
У нього палають очі. Він цитує Біблію, постійно відкриваючи для себе нові глибини Слова Божого. Він належить до числа людей, чиє мислення відрізняється від мислення пересічної людини. Для нього вже давно не актуальне буденне, побутове, метушливе. Його світ складається із молитов, псалмів і Слова Божого.
Таких людей, як Борис Васильович треба уміти слухати та чути. Він закликає. Він жадає правди. Він належить до числа людей, котрі говорять про суть, сенс. Суворий вчитель. Складний співрозмовник. Та він прагне не тільки говорити і бути почутим, йому важливо почути тебе. Йому болить. Болить Україна. І йому вкрай необхідно виговоритися, прокричатися від цього болю.
Це була одна з перших передач на Тернопільщині і я неймовірно вдячний Борису Васильовичу за те, що своєю щирістю та відкритістю він дав змогу краще зрозуміти цей чудовий край.
Він беззастережно вірує в Бога, проте, окрім Слова Божого, нічого не сприймає на віру, піддаючи будь-яку інформацію аналізу та переусвідомленню. Таких людей важко справді почути. Невгамовні борці за справедливість. Непримиренні та неспокійні. Таких не купиш ані за гроші, ані за медальки, ані за будь-які інші подачки владних організмів.
Такі, як Борис Васильович Діденко, вірують в Бога і Україну раз і назавжди. Їх потрібно слухати і чути. Ми довго прощалися, адже після програми відбулися не менш цікаві та гострі обговорення, ніж в під час ефіру.
Ми зі знімальною групою ще довго мовчали дорогою до Тернополя. Гість цієї "Сповіді" вкотре вказав нам на те з якою силою та вірою треба любити свою країну. Він закликав мислити.
Діденко Борис Васильович. "СПОВІДЬ" – авторська програма Олега Володарського
