Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми: Протоієрей Тарасій Махніцький, настоятель собору Єднання християн Сходу і Заходу Храм Святої Трійці у м. Підволочиськ, Тернопільської області


Афанасіївський символ віри

Кожен, хто бажає спастися, повинен над усе дотримуватися правдивої, загальної християнської віри.Той, хто не зберігає її в цілості та чистоті, безсумнівно є приречений на вічні муки.Правдива ж християнська віра є така: Ми поклоняємось єдиному Богові в трьох особах та трьом особам у єдиному Божестві,ми не змішуємо іпостасі та не поділяємо на частини Божественну сутність.Бо одна іпостась Отця. Інша — Сина, ще інша — Духа Святого,але Отець, і Син, і Святий Дух є одне Божество: слава Його одна, велич Його одна та вічна.

Який Отець, такий і Син, такий і Дух Святий:нестворений Отець, нестворений Син, нестворений Дух Святий.Неосяжний Отець, неосяжний Син, неосяжний Дух Святий.Вічний Отець, вічний Син, вічний Дух Святий.Але немає трьох вічних, а тільки один вічний.

Так само й немає трьох нестворених, трьох неосяжних, але є тільки один нестворений та один неосяжний.Так само всемогутній Отець, всемогутній Син, всемогутній Дух Святий.Однак не існує трьох всемогутніх, але тільки один всемогутній.Так само Отець є Бог, Син є Бог, Дух Святий є Бог.Однак не існує трьох Богів, а один Бог.

Так само Отець є Господь, Син є Господь, Дух Святий є Господь.Однак не існує трьох Господів, а один Господь.Бо так само, як християнська правда вимагає від нас визнавати кожну іпостась окремо за Бога та Господа, так само і вселенська християнська віра забороняє нам говорити про трьох Богів або Господів.

Ніхто Отця не створив, ніхто Його не зробив з нічого, ніхто Його не народив.Син тільки від Отця, незроблений, не створений, але народжений.Дух Святий від Отця та Сина не зроблений, не створений, і не народжений, але походить.Отже, є один Отець, а не три Отці, один Син, а не три Сини, один Дух Святий, а не три Духи Святих.

І серед цих трьох осіб ніхто не є першим чи останнім, ніхто не є більшим а чи меншим від іншого, а всі три іпостасі між собою однаково вічні та рівні: отже, слід поклонятися як цим трьом в одному Божестві, так і Богові в цих трьох особах. Отже тому, хто бажає спасіння належить так думати про три особи в Богові.

Але для вічного спасіння ще належить твердо вірити у втілення Господа нашого Ісуса Христа.Таким чином, правдива віра полягає в тому, що ми віруємо та сповідуємо те, що Господь наш Ісус Христос, Син Божий є Бог, і є людина.Він —Бог, перед усіма віками від єства Отця народжений, людина народжена від єства матері,досконалий Бог і досконала людина, яка має наділену розумом душу та людське тіло, що існують разом;з боку Бога — Він рівний з Отцем, з боку людини — Він менший від Отця.

Хоча Він є Богом, і людиною, немає, однак, двох Христів, а є один.Він є один не через те, що Боже перетворилося в людське, а через те, що Бог стався людиною.Він цілком один: однак не через те, що обидва єства змішалися, а через те, що вони складають одну особу.Бо так само, як і душа, яка наділена розумом, і тіло складають одну людину, так і Бог, і людина є один Христос,Який страждав заради нашого спасіння, зійшов до пекла, воскрес із мертвих третього дня,вознісся на небеса і сидить праворуч Бога Отця, Бога всемогутнього, звідки Він прийде судити живих і мертвих,Після того, як Він прийде, усі люди мають тілесно постати з мертвих, щоб дати звіт у вчинках своїх:ті, хто робив добре, увійдуть до життя вічного, а ті, хто чинив зло — у вогонь вічний.Це є правдивою, вселенською християнською вірою. Хто чесно і твердо не вірує в це, той спастися не може.

Протоієрей Тарасій Махніцький, настоятель собору Єднання християн Сходу і Заходу Храм Святої Трійці у м. Підволочиськ, Тернопільської області. На вході до храму нас зустрічав високий священик з теплою, трохи іронічною посмішкою. В цьому було щось урочисте, але таке правильне та приємне.

Протоієрей Тарасій зустрічав нас під акомпанемент церковних дзвонів. І раптом наче саме місто ожило, посміхаючись привітно втомленим мандрівникам.

Перед програмою отець Тарасій провів нам екскурсію територією храму, з любов'ю та гордістю розповідаючи про те, як будувався храм, як активно допомагала громада. Нас здивували лавки у храмі, і ми запитали про них у настоятеля. На що він з посмішкою відповів, що поставив би тут навіть ліжка, аби люди приходили до Бога.

«Сповідь» зі священиком. Одна справа, коли ти приходиш до сповіді і розповідаєш святому отцю про те, що бентежить душу. Інша — коли це взаємна «Сповідь» на очах у Нації і Бога, коли сам священик відкриває прихожанам часточку своєї душі. Будь яку людину це змусить зніяковіти. Це щось більше за проповідь. Тут мало надихати словом Божим. Це, скоріше не про власне рядки Святого Письма, а про їх усвідомлення. «Сповідь» — це про пережите та усвідомлене, а не почуте та прочитане. Про те, як життя у вірі та молитві змінює душу.

«Сповідь» на очах у Нації. Нації, котра зараз веде війну за виживання. Навіть не так. Не зараз, а вся історія якої є війною за виживання. Війною з внутрішніми і зовнішніми ворогами. Нації, котра воює, співає, танцює в окопах і по-дитячому дихає теплом на замерзлі пальці, котрі ламають навпіл останній шматок хліба, щоб розділити його з вуличними голубами.

Більш добру та чуйну націю навряд чи вдасться знайти. Ми навіть кохаємо зовсім інакше — самим серцем, самою своєю суттю… Ми любимо такою душею, котру дарував нам Господь… Любимо та віруємо… День за днем. Рік за роком. Із покоління в покоління.

Віками на нашій землі покоління наших предків народжуються, кохають і вірують під ледь чутний шепіт Бога, що лунає над нашою рідною землею. Ми любимо, щоб ЖИТИ. Помираючи, ми втрачаємо лише форму, а наш ДУХ лине до Господа. Для нашого УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ надважливо не зганьбити тих, хто пішов раніше за нас і не зрадити тих, хто буде любити цю землю після того, як нас не стане. Саме ця свята та безумовна любов відрізняє нас від інших. В цьому наша велич. Бог є Любов, котрою він так щедро благословив нашу Націю.

Та червоні нелюди винищували в нас найцінніше. Через них сьогодні посеред нас мільйони понівечених доль. Доль тих, кого оманою відучили ЛЮБИТИ. І з цим ні за яких обставин не можна миритися!

Коли в діалозі з отцем Тарасієм зайшла про це мова, він полишив жартівливий тон, і, серйозно дивлячись мені в очі, наголосив на тому, що Бог створив нас бути щасливими, заповів нам радіти, відтак, чим більше смутку та горя в нашому житті, тим більше, діями чи байдужістю, ми впустили в своє життя нечистого. Зупинися на мить і почуй його, жовто-синій!