Молитва покаяння
Владико Христе Боже, що страстями Своїми пристрастi мої зцiлив i ранами Своїми мої рани вилiкував! Подай менi, що перед Тобою багато нагрiшив, сльози розчулення; дай змогу моєму тiлу насолоджуватися пахощами Животворчого Тiла Твого, а душу мою усолоди Твоєю Чеснóю Кров'ю вiд тiєї гiркоти, котрою мене напував супротивник; пiднеси мiй розум до Тебе, бо прилип до землi, i виведи мене з ями погибелi; бо не маю покаяння, не маю душевного жалю за грiхи, не маю сльози втiшної, що приводить дiтей Твоїх до їх наслiддя. Затьмарив я розум життєвими пристрастями i, як хворий, не можу споглянути на Тебе у хворобi, не можу зiгрiтися сльозами любови до тебе. Але, Владико Господи Iсусе Христе, Скарбе добра, подай менi всецiле покаяння i серце, любов'ю наповнене, щоб шукало Тебе, подай менi благодать Твою й вiднови в менi риси Твого образу. Я покинув Тебе, але Ти не покидай мене; вийди на пошук мене, виведи мене на пасовища Твої та прилучи мене до овець óбраної Твоєї отари, насити мене з ними поживою Божественних Твоїх Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих Твоїх.
Отець Михаїл Бугай. «Сповідь» з отцем Михаїлом була останньою в той досить не простий знімальний день. Хвилювання. Занепокоєння, адже в такій щирій бесіді так важливо не потурбувати душу людини, піднявши теми, говорити на які буде некомфортно. Особливо душу, сповнену молитвою та Богом.
Промовляючи одні й ті ж самі слова молитви, кожна людина відчуває різне. Більше того, навіть одна й та сама людина, читаючи щодня ту саму молитву може наповнюватися зовсім різними відчуттями. Інколи на душі стає тихо та мирно. А інколи, особливо в часи випробувань, таке відчуття, ніби носиш важезне каміння. Навіть дихати починаєш як під час фізичних навантажень.
Під час цієї «Сповіді» я чітко усвідомив різницю між щастям та задоволенням. Віра та молитва дарують тобі любов, яка навчає тебе бути щасливим. Створює джерело щастя всередині тебе, в твоїй душі. Ти випромінюєш його, від чого в навколо тебе стає трохи більше щастя та радощів. А сам ти щасливий кожної миті, спостерігаючи кожну грань світу створеного Господом – насолоджуючись сонячним світлом, спостерігаючи за багрянцем осіннього листя, обіймаючи дитину, торкаючись ікон…
А задоволення – миттєве, нетривале відчуття, котре вимагає від тебе все більше і більше для того, щоб знову його відчути. Потреби ростуть в геометричній прогресії і ти стаєш рабом своїх бажань. Щастя – це свобода, а задоволення – це ярмо, котре ми самостійно затягуємо на власних шиях, перетворюючись на маріонеток власних пристрастей. А нас з дитинства привчають до задоволень, а не до щастя… Ти народжуєшся щасливим, а потім твою душу наповнюють цукерками за слухняність. Так виховували цілі покоління піонерів, комсомольців, з яких виростали партійні функціонери. Втрачені покоління.
Саме через це між духовним світом щастя та матеріалістичним світом задоволень сьогодні пролягла прірва, котру зараз заповнює кров Героїв. Ось чому глибоко молитовним людям так важко серед матеріалістичного світу. Це болото. І воно мимоволі затягує у трясовину тих, хто не зумів піднестися над ним в молитві.
Хто сказав, що священику легко? Дуже в цьому сумніваюся. Адже він обрав шлях нести в собі Боже світло і слугувати прикладом для тих, хто хаотично блукає по замкненому колу буденної метушні, не маючи сили усвідомити, що вони мають набагато більше, ніж дім-робота-дім. В них є Бог і Україна.
Дивлячись в очі свого співрозмовника я зрозумів, що довіряю йому. Він молитиметься за нас усіх, щоб не сталося. Він змінює цей світ, змінюючи самого себе. Навчає та надихає не просто молитвою, а власним прикладом в усьому – в любові до Нації та Бога, у вірі, у вихованні дітей… Іншого шляху для змін немає.
Отець Михайло Бугай. «СПОВІДЬ» – авторська програма Олега Володарського
